Ольга Перепада: «Інформований – значить озброєний»

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Медичний психолог, кандидат психологічних наук, голова ГО «Тренінговий центр соціально-психологічної реабілітації «Гармонія» Ольга Перепада розповіла про соціально-психологічні процеси в свідомості журналіста і приготування до поїздок у «гарячі точки», дала практичні рекомендації щодо зберігання спокою в небезпечних ситуаціях та збереження морального здоров’я після відрядження.

 

Як подолати журналісту відчуття страху та невпевненості в собі в небезпечних ситуаціях?

— Мабуть, найперше, що потрібно зробити – це адекватно оцінити ступінь критичності небезпеки, адже, зазвичай, саме в таких ситуаціях ми схильні перебільшувати. Часу для оцінки ситуацій дуже часто буває достатньо для перезавантаження реакції – і ступінь страху й невпевненості знижується.

Наступне, що потрібно зробити для опанування – зануритися в свої думки та емоції й проаналізувати: які з них є негативними, звичними (стереотипними), а які є об’єктивними – такими, що враховують реальну конкретну ситуацію. Відповіддю тіла на подібний аналіз стане стабілізація як емоційної, так і фізіологічної реакції.

Ну і, звісно ж, допоможе звернення до власного минулого позитивного досвіду впевненої поведінки, подолання страху, сміливих вчинків.

Як підготувати себе психологічно до поїздки в «гарячі точки»?

— Найперше, про що варто пам’ятати завжди – це безпека про власне життя та здоров’я. Це є тією беззаперечною цінністю, яка дозволяє відчувати себе значимою особистістю, фахівцем, членом суспільства чи певної спільноти. І вже наступним за значимістю йде чітке усвідомлення мети поїздки: професійної, особистої чи патріотичної. Детальне методичне та організаційне планування поїздки в «гарячі точки» допоможе відчувати себе більш впевнено та захищено: тут необхідне знаряддя, документи, маршрут, контакти і попередні домовленості щодо забезпечення здійснення не лише фахових обов’язків, а й щодо місця розташування на ночівлю, особливостей встановлення контактів і т. п.

Як навчитися знаходити спільну мову з військовими ?

— Приналежність до категорії військових не робить їх якимись особливими: це такі ж люди зі своїми емоціями, страхами, переживаннями. Вирізняє лише здобутий ними в процесі військової служби досвід. Досвід, який може заважати бути толерантним до перверзій суспільства, якими є звичайне мирне населення. У військових загострене почуття справедливості, сприйняття «біле-чорне».

На мою думку саме таке сприйняття допомагає вижити в бою, тому що там є лише ти і ворог, а в мирному суспільстві завжди «грають» напівтони: напівправда, напівчесність, напівпорядність.

Як психологічно вижити в полоні?

— Основна відповідь на поставлене запитання міститься у ньому ж – це «вижити». Головне, про що варто пам’ятати при потраплянні в полон, – це цінність власного життя. Усі дії, спрямовані на виживання є здоровими й адекватними, а коли ці дії носять ще й мотиваційний або патріотичний характер (наприклад: не лише врятуватися, а й отримати важливу інформацію про ворога, яка може бути корисна в боротьбі з ним).

Особистість військового, що потрапив у полон, зазнає руйнуючих впливів і до цього варто готуватись: до неправдивої інформації про зраду, країну, рідних, побратимів… Готуватись до того, що можливість адекватного емоційного реагування буде обмежена задля збереження іншої важливішої цілі – власного життя.

Як захистити себе від психологічних та емоційних травм?

— Бути інформаційно підготовленим про особливості виникнення, ознаки, можливі наслідки психологічних травм. Інформований, значить, озброєний – цей девіз в даній ситуації діє.

Вміти відфільтровувати та диференціювати інформаційний поток, який лавиною тисне із усіх каналів засобів масової інформації.

Чітко усвідомлювати свої посадові обов’язки і не перевищувати їх. У травматичній ситуації існує великий ризик ввійти в роль «рятівника», не маючи для цього достатніх емоційних, професійних чи особистісних ресурсів – і тоді в травматичній «ямі» може опинитися уже сам «рятівник» разом із тим, кого прагнув врятувати. Тому важливо добре знати про свої індивідуальні особистісні особливості та пам’ятати про мету, завдання, з якими опинився в тій чи іншій травматичній ситуації.

Що робити із посттравматичним стресовим розладом журналісту?

— Говорити про це. Не боятися говорити із рідними, близькими, спеціалістами. Чітко знати типові ознаки посттравматичного стресового розладу. Уміти відслідковувати їх у себе, співставляти початок їх появи із подіями свого життя. І працювати над цим.

Якщо говорити про ознаки ПТСР із своїми колегами – можна отримати підтвердження, що ти не один, що такі ж симптоми були і в інших, що ситуація вирішується: вони не втратили працездатність, а працюють як і раніше. Розмова з рідними дасть змогу отримати емоційну підтримку, безумовне прийняття, турботу.

Розмова зі спеціалістами допоможе фахово вирішити певні проблеми, які виникли внаслідок посттравматичного стресового розладу.

Куди звертатися журналістам за психологічною допомогою?

— Наразі в нашій країні уже достатньо підготовлених спеціалістів. Це і психологічні служби навчальних закладів, і психологи, які працюють в закладах охорони здоров’я, і психологічні центри, і приватні психологи.

Що б ви порадили військовим журналістам?

— Ситуацій, пов’язаних з війною достатньо. Розповім притчу, що допоможе більше усвідомлювати й керувати своєю поведінкою в різних емоційно стресових чи травматично-навантажених ситуаціях.

Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину.
У кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло – заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню. Інший вовк – то добро: мир, любов, надія, істина, доброта, вірність.

Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, на кілька секунд задумався, а потім запитав:

— А який вовк перемагає?

— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Тому й для журналіста важливо пам’ятати про те, якого вовка він годує.

Автор: Вікторія ЛИСОГОР, 5-Ж
Фото: Вікторія ЛИСОГОР, 5-Ж

Інститут, який цінує твою унікальність!

Відео

Соціальні мережі

F Y I