Букет цілковитої відрази

Оцініть матеріал!
(14 голосів)

У дитинстві, коли я лазив по деревах і часто падав, то завжди плакав. Батько лаяв мене, примовляючи, що неблагородна це справа для чоловіка — сльози лити. Що це дозволено тільки жінкам. Що чоловіки завжди повинні тримати все в собі. Напевно тому він стільки разів змушував маму плакати, щоб не заплакати самому. Коли мама від образи давала батькові ляпаса, а він у відповідь теж піднімав на неї руку — це називалося в нашій родині рівноправністю. Тільки вона була не права, а він піддався необґрунтованому пориву гніву. Згодом вони набридли одне одному і перестали один одного помічати. Сімейне життя стало звичкою, обов'язком, ненависною роботою.

Я був між двох вогнів і не знав, як загасити пожежу після вибуху, щоб раптом не переплутати каністру з бензином та відро з водою. Коли мені виповнилося вісімнадцять, я прийшов до квіткового магазину, кинув на стіл двадцять баксів та поцікавився у здивованої продавчині: як пасивно-наполегливо сказати «пішов ти нахрен» квітковою мовою? Продавчиня зміряла мене оцінювальним поглядом й усміхнулася, розуміючи, що її час настав. Вона створила воістину чудовий букет із герані, наперстянок, таволги жовтої, гвоздик і помаранчевих лілій. Букет повного захоплення, що складався з абсурдності, нещирості, нікчемності, розчарованості та ненависті. А потім поцікавилася, кому ж я зібрався його подарувати. І я відповів: «собі».

Я подарую його собі. Мені набридло дивитися в дзеркало й постійно бачити у відображенні закінченого лузера.

Вона сказала, що я не схожий на невдаху, що дуже добре виглядаю, занадто доглянутий, як для молодого хлопця, і що це аж ніяк не додає мені мужності, як належить сильній статі. На що я махнув рукою, узяв букет і вийшов на вулицю. Учора за вечерею я зізнався батькам, що гей. Пройшли роки, перш ніж вони зрозуміли, що, крім них, у будинку живе ще одна людина. Я більше не був фантомом. Вони серйозно затурбувалися моїм психічним здоров'ям і призначили сеанс у психотерапевта на сьогоднішній вечір. Однак я встигну подарувати собі букет до цієї зустрічі.

Я не пам'ятаю, коли вони останнього разу так сильно скандалили. Кидалися звинуваченнями, плювалися гучними словами. Як вони могли не догледіти сина? Потрібно було відразу знищити зло на корені, проте вони запустили своє чадо й тепер страждають. О боже, як вони страждають. Нарешті вони стали одне одного помічати. А потім вирішили розлучитися.

Я згадав про свого кращого друга. Йому подобається дівчина, яка постійно ходить до нього на манікюр. Однак вона не бачить у ньому чоловіка. Йому стала огидною улюблена справа. Вона сказала, що не чоловіче це заняття — робити манікюр, і поцікавилася, чи є в нього «дружок». На це він віджартувався, сказавши, що робить манікюр краще за нього, і це стало причиною їхнього розриву. Вона хіхікала. Він хіхікав теж. А потім ми платили за вхід у нічний клуб, платили за пиво в барі, напиваючись до нестями, і давали гроші водієві таксі, щоб той довіз нас додому.

У мене недоглянуті кутикули, але він ніколи не наполягав на манікюрі. Він із цікавістю спостерігає, як я копаюся в старому мотоциклі, що подарував мені батько на шістнадцятиріччя, і сильно морщиться від їдкого запаху машинного масла й бензину. Мені подобається задуха, а йому — запах засобів для зняття лаку. Ніхто з нас двох не був такий щасливий у момент захищеності від зовнішнього світу.

Він з'їхав від консервативних батьків, які завжди наполягали на тому, що він зобов'язаний притримувати для жінок двері, поступатися їм місцем, носити важкі сумки, і тепер живе в гуртожитку через три вулиці. Не знаю, чи варто говорити, що саме він став причиною моєї гомосексуальності? Напевно, варто. Ми, як Міллер і Шеллабаргер, викопали могили, щоб туди лягти. Тільки між нами немає тунельок, щоб триматися за руки.

Магістрантка 2-М курсу Ольга Федорчук

Інститут, який цінує твою унікальність!

Відео

Соціальні мережі

FYI

18031, м. Черкаси,

бульвар Шевченка,81,

корпус № 1,ауд. 324

Телефон: 33-44-29

© 2022 Your Company. All Rights Reserved. Designed By JoomShaper