Студентка ННІ української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Анастасія Донець провела академічний рік у Латвії за програмою міжнародної мобільності Erasmus+.

Навчання у Vidzeme University of Applied Sciences принесло дівчині не лише глибокі професійні знання, а й масштабний досвід міжкультурної інтеграції та подорожей Європою. Цей тривалий досвід річного обміну допоміг студентці розширити світогляд, значно покращити рівень володіння іноземними мовами та сформувати чітке бачення свого подальшого професійного шляху.

Мовний трикутник та європейська освіта

Навчальний рік у Латвії (із вересня 2025 по червень 2026 року) став для Анастасії справжнім інтелектуальним викликом. Головна особливість полягала в мовному зануренні: увесь навчальний процес проходив виключно англійською мовою, що допомогло вивести її на хороший рівень. Окрім цього, студентка паралельно опановувала латиську та німецьку мови.

Програма навчання у Відземському університеті прикладних наук вражала своєю різноманітністю та практичністю. Анастасія опанувала широкий перелік дисциплін, що розширили її не тільки журналістський, а й загальногуманітарний світогляд:

В осінньому семестрі: Latvian Language and Culture: Beauty from the Words to Identity, German, English for Tourism, English for Business Purposes I, Mass Communication, Social Psychology, Body intelligence and well-being, а також Business and Ethics.

У весняному семестрі: Experiential Marketing, German intermediate, English for Business Purposes II, Professional English I, Public Speaking, English in Communication Science, Intercultural Communication, Political Economy та інтерактивний курс Cinematic Voyage: Approaching Culture, Memory, Characters, Embodiment.

Євротур довжиною в рік та фінансова самостійність

Величезною перевагою студентства за обміном стала можливість подорожувати. За час мобільності Анастасія зуміла побувати у 12 країнах! Вона відвідала Латвію, Польщу, Ісландію, Австрію, Чехію, Словаччину, Кіпр, Чорногорію, Іспанію, Італію, Швецію та Фінляндію.

Важливим чинником успіху програми стала повна фінансова підтримка. Рік навчання в Латвії покривався стипендією за грантовою угодою. Цих фінансів абсолютно вистачало на все необхідне, що дозволило студентці прожити цей рік повністю самостійно, без грошової допомоги батьків.

Коли Анастасію запитують, чи відчувала вона страх перед такою тривалою поїздкою у невідомість, вона з посмішкою відповідає:

— Якщо колись у мене запитають, чи боялася я чогось перед виїздом, то ні! Я боялася тільки одного — щоб усі мої речі влізли у валізу!

Міжкультурна дружба, традиції та люди, які залишають слід

Erasmus+ — це не просто навчання, а масштабна інтеграція у європейську спільноту та щоденний обмін досвідом. Анастасія жила й навчалася в одному колі з латвійцями, грузинами, французами, азербайджанцями, іспанцями та молдованами. Таке мультикультурне оточення швидко перетворилося на справжнє міжнародне братство, де кожен привносив щось своє.

— Ми постійно обмінювалися культурними навичками та звичками, — розповідає Анастасія. — До прикладу, коли ми, українці, о 23:00 вже лягали спати, іспанці тільки-но сідали вечеряти! У нас різне виховання, знання, життєвий досвід, і цим усім ми ділилися. А об’єднувала нас англійська мова, яку я тут значно покращила.

Спільне студентське життя швидко переросло у щиру дружбу, сповнену теплих традицій. Коли в когось із друзів-іноземців був день народження, усі збиралися разом, ховали торт із запаленими свічками й дружно кликали іменинника.

Особливе місце посідали гастрономічні вечори: грузини частували компанію фірмовим хачапурі, а українці готували традиційний борщ та вареники. Студенти також влаштовували тематичні бали з танцями та культурні вечори, де кожен презентував свою Батьківщину.

Одним із найяскравіших спільних спогадів стало латиське національне свято Ліго — аналог українського Івана Купала, із плетінням вінків, великими багаттями та танцями до світанку.

Важливою частиною драйвового дозвілля стали й регулярні походи на спортивні трибуни — разом із міжнародною компанією ми активно відвідували запеклі баскетбольні та хокейні ігри, заряджаючись атмосферою шаленої фанатської підтримки.

Анастасія переконана, що саме це оточення сформувало її головні життєві висновки:

— Латвія виявилася дуже близькою до України за менталітетом, але саме іноземці, з якими ми навчалися, зробили її унікальною для мене. Навчання за обміном дарує людей, які відіграють важливу роль у нашому житті: хтось вчить нас чогось нового, хтось стає близьким другом, хтось допомагає у складний момент, а хтось своїм прикладом показує, як робити ніколи не треба.

Підтримка рідного ЧНУ за тисячі кілометрів

Важливою опорою протягом усього року для Анастасії залишався її рідний університет. Зв'язок із домом не переривався ні на мить, адже представники Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького особисто приїздили до Відземського університету прикладних наук на спеціальні тренінги та ознайомчі тижні.

Такі зустрічі та спільні фото у Латвії дарували відчуття надійної підтримки рідного ЗВО, нагадуючи, що за кожним успіхом студента за кордоном стоїть його альма-матер.

Внутрішня трансформація та погляд у майбутнє

Цей рік став для студентки ЧНУ точкою відліку глобальних внутрішніх змін та особистісного зростання. Додому повернулася зовсім інша Анастасія — впевнена, досвідчена та готова до нових викликів.

— Я приїхала сюди однією дівчиною, а поїхала — зовсім іншою людиною, у найкращому сенсі цього слова. Я неймовірно виросла морально, духовно і професійно. Я щиро пишаюся собою і щаслива, що стала частиною цієї річної історії, яку не забуду ніколи! Дякую рідному університету за те, що зробив моє студентське життя найкращим. Навчання в Латвії допомогло мені прокласти чіткий шлях у майбутнє: тепер я точно знаю свій наступний крок і вже докладаю всіх зусиль, аби його здійснити.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького завершився ювілейний, 105-й навчальний рік.

Сьогодні виконувач обов'язків ректора Євгеній Кирилюк вручив дипломи бакалаврів. Зокрема  56 випускників  ННІ української філології та соціальних комунікацій отримали дипломи.

Цьогорічний випуск особливий. Це випуск тих, хто вступив та вивчився під час повномасштабної війни. Серед тих, хто в ці дні отримують дипломи, — 34 захисники України, а батьки понад сотні випускників наразі боронять державу на фронті. Є в університетській родині й загиблі. Тому розпочали церемонію вручення з хвилини мовчання на знак шани до полеглих.

Дехто з військовослужбовців знайшов можливість особисто приїхати до рідного університету, щоб отримати документ про вищу освіту разом з одногрупниками.

Звертаючись до випускників, Євгеній Кирилюк наголосив:

«Чотири роки пішло на те, щоб наші студенти опанували професію, особисто зростали і, зрештою, змужніли. Я не помилився — справді змужніли. Адже всі чотири роки ці молоді люди навчалися в умовах війни. Здобували знання під звуки ракет і "шахедів", убезпечуючись під час повітряних тривог. Щиро вдячний студентам і їхнім батькам за те, що залишилися в Україні, жили та сплачували податки тут. Цим підтримували Збройні Сили України та нашу державу. Наша університетська родина теж вважає своїм найпершим пріоритетом допомогу Силам оборони. За період повномасштабної війни ЧНУ зібрав понад 6 мільйонів гривень, які були передані нашим викладачам, випускникам та студентам, котрі перебувають на передовій. Ми дякуємо захисникам за те, що мали змогу здійснювати освітній процес і маємо змогу сьогодні вручати ці дипломи. А студентам хочу сказати: зростайте, творіть, любіть і ніколи не забувайте, що ви були студентами Черкаського національного університету. І чекаємо всіх у магістратурі! Слава вам! Слава вашим батькам! Слава Черкаському національному! Слава Україні!».

Своєю чергою викладачі університету подякували Євгенію Кирилюку — як ветерану, який і сам пройшов шлях захисника України.

Випускників вітали директори, декани, й викладачі, які протягом чотирьох років були поруч зі студентами, ділилися знаннями та підтримували. Вітали випускників роботодавці, стейкхолдери, представники асоціації випускників, — для них це ще й нагода подякувати університету за підготовку фахівців та запросити їх на роботу.

Подячні й щемливі були виступи випускників. Вони наголошували, що навчання в Черкаському національному стали для них не просто здобуттям професії, а справжньою школою людяності і стійкості. Разом згадували курйозні моменти, сміялися, плакали і раділи за тих, хто вже відбувся в професії.

Атмосферу свята створювали не лише промови, а й творчі виступи колективів університету — зокрема хореографічного колективу спортивно-бального напряму «Стиль» (керівники — Олександр Цвячка, Вадим Ткаченко) та «Фабрики музичного мистецтва «Voices» (керівники — Анна Прокопчук, Марина Хомік, Анастасія Бутовська).

Урочистості з вручення дипломів тривали у Черкаському національному  декілька днів — адже цього року університет випускає понад тисячу бакалаврів за 53 освітніми програмами. Попри випробування воєнного часу, університет продовжує готувати фахівців, які залишаються в Україні та працюють на її майбутнє.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Свої випускні проєкти 17 червня представили студенти-бакалаври спеціальності «Журналістика» двох освітніх програм — «Реклама та PR у медіагалузі» та «Журналістика» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького у журналістському хабі Інституту масової інформації «Медіабаза Черкаси».

На заході були присутні студенти, викладачі кафедри журналістики, реклами та PR-технологій та стейкголдери: голова комісії, шеф-редакторка «Суспільне Черкаси» та центрального хабу «Суспільного» Ірина Філенко.

Із вітальним словом до присутніх звернувся виконувач обов’язків ректора Євгеній Кирилюк:

— Я завжди із задоволенням зустрічаюся зі студентами, адже це особлива енергетика, нові ідеї та креативне бачення. Приємно бачити, що сьогодні ви натхненні й готові представити результати своєї роботи. Захист кваліфікаційних робіт — це важливий етап, коли можна продемонструвати власні здобутки та професійне зростання.

Особливо приємно, що захист відбувається саме на «Медіабазі» за участю наших стейкголдерів — представників медіа «18000», «Суспільного» та інших партнерів. Така співпраця є надзвичайно цінною для всіх сторін: університет отримує професійний зворотний зв’язок щодо освітніх програм, роботодавці мають змогу ознайомитися з новими ідеями та перспективними молодими фахівцями, а студенти — презентувати себе, почути рекомендації практиків і зробити перші кроки до майбутньої кар’єри.

Особливо надихає те, що серед наших стейкголдерів сьогодні є випускники кафедри. Це яскраве свідчення того, що здобуті в університеті знання допомагають успішно реалізуватися в професії. Бажаю успіхів усім учасникам захисту, подальших професійних здобутків нашим випускникам і розвитку незалежним українським медіа. Успіхів Україні!

Завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Тетяна Бондаренко зазначила, що цьогоріч значна частина робіт присвячена діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького:

— У роботах знайшли відображення історії наших випускників, зокрема тих, хто сьогодні боронить Україну, діяльність відомих представників університетської спільноти, а також рекламні та PR-проєкти, створені студентами для розвитку й популяризації університету. Щиро дякую всім за відповідальну та змістовну роботу!

Директорка ННІ української філології та соціальних комунікацій Оксана Іванченко побажала студентам успішного захисту й наголосила, що майже всі випускники спеціальності «Журналістика» працюють за фахом, а це професія для сміливих.

Співзасновниця, директорка медіа «18000» Єлена Щепак подякувала кафедрі журналістики, реклами та PR-технологій за співпрацю, а студентам — за те, що обрали професію медійника:

— Зазвичай журналістику називають складною роботою. Це так і є, але водночас це робота, що дозволяє себе реалізувати, почуватися потрібним, першим дізнаватися новини, знайти нових друзів, подорожувати, робити класні проєкти, знайти себе в будь-якій сфері, здобувати нові комунікаційні навички, постійно розвиватися. Ви дуже потрібні журналістиці, адже медіа постійно в пошуку талановитих, вмотивованих людей.

Першим свою роботу захистив студент і журналіст «18000» Денис Непогодьєв, який працює в редакції ще з другого курсу. Тема його дослідження — «Медіаісторії про захисників України — випускників-журналістів». Розпочався захист хвилиною мовчання, підкресливши, що можливість навчатися й працювати сьогодні маємо завдяки українським захисникам.

Також під час захисту студенти представили дослідження, присвячені актуальним проблемам медіакомунікацій, журналістики, рекламної та PR-діяльності. У своїх роботах вони розглядали питання створення й використання аудіовізуального контенту в закладах вищої освіти, розвитку студентського телебачення та відеопродакшну, висвітлення міжнародної співпраці університету й програм академічної мобільності. Значну увагу приділено журналістським практикам, зокрема інтерв’юванню, створенню тематичних медіапроєктів з питань національної пам’яті та висвітленню досвіду адаптації внутрішньо переміщених осіб у студентському середовищі. Окремий блок досліджень стосувався рекламних і корпоративних комунікацій закладів вищої освіти, формування їхнього іміджу в цифровому просторі, а також використання фотографії та соціальних мереж як інструментів промоції. Крім того, студенти досліджували способи популяризації освітніх програм і читання серед молоді, створення медіаматеріалів про працівників критичної інфраструктури та можливості застосування технологій штучного інтелекту для розроблення рекламного контенту й розвитку навичок верифікації інформації.

— Захист на «Медіабазі» став для мене новим і дуже цікавим досвідом, це була надзвичайно корисна практика. Особливо цінно було почути професійні запитання від членів комісії та практиків. Такий формат захисту допомагає відчути себе частиною професійної спільноти та ще більше мотивує розвиватися в медіагалузі, — поділилася досвідом студентка 4-PR курсу Олександра Гончаренко.

Автор: студентка 1-PR курсу Марія Габер

Фото: студентка 1-PR курсу Софія Цьома, студентка 2-Ж курсу Анна Куюмджи

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Студентки 3 курсу освітніх програм «Середня освіта (Українська мова і література)» та «Українська мова і література та англійська мова» ННІ української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького успішно захистили курсові роботи з методики навчання української мови.

У своїх наукових розвідках майбутні вчителі досліджували актуальні питання сучасної мовної освіти: шукали ефективні способи зацікавити учнів, розвивати їхні мовленнєві компетентності, формувати критичне мислення та створювати навчальне середовище, у якому українська мова стає не лише навчальним предметом, а й інструментом спілкування, творчості та самовираження.

Курсові роботи були виконані під науковим керівництвом викладачів кафедри методики навчання, стилістики й культури української мови, які супроводжують студентів у перших наукових пошуках, допомагають поєднати теоретичні знання з практичними навичками та розкрити дослідницький потенціал майбутніх учителів. Особливу увагу на кафедрі приділяють актуальності тематики студентських досліджень, орієнтуючи її на сучасні виклики мовної освіти та потреби Нової української школи.

Після успішного захисту на студенток чекало невелике бліц-інтерв’ю, яке дало можливість поглянути на їхні дослідження по-новому. Майбутні вчителі пояснювали свої теми «шестикласнику за 30 секунд», добирали емодзі до власних робіт, спростовували поширені міфи про навчання української мови, рекламували свої дослідження у форматі короткого відео та ділилися ідеями, які готові впровадити на уроках уже завтра.

Відповіді студенток вкотре довели: методика навчання української мови — це не лише про теорію, а й про пошук сучасних рішень, які допомагають зробити уроки цікавими, змістовними та близькими до потреб учнів.

— Для мене курсова стала не просто навчальним завданням. Було дуже цікаво працювати над темою, яка справді пов’язана з сучасною школою та потребами учнів. Особливо сподобалося, що багато ідей із роботи можна використати на уроках уже сьогодні, — поділилася своїми враженнями Анастасія Зіменко.

Вітаємо студенток із успішним захистом і бажаємо нових професійних досягнень, творчого натхнення та подальших наукових і педагогічних звершень!

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

У навчально-науковому інституті української філології та соціальних комунікацій успішно завершилася атестація здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності А4 Середня освіта («Українська мова і література» та «Українська мова, література та англійська мова)».

Складаючи тестування, яке було спрямоване на перевірку теоретичної підготовки з фахових методик, педагогіки, психології, а також української мови і літератури, четвертокурсники продемонстрували ґрунтовні знання, високий рівень сформованості професійних компетентностей, уміння аналізувати мовні та літературні явища, а також готовність до майбутньої педагогічної діяльності.

Особливо показовою стала практична частина іспиту, спрямована на розв’язання та аналіз фахових проблемних ситуацій, максимально наближених до реальної діяльності вчителя української мови та літератури. Саме цей етап атестації щодо присвоєння професійної кваліфікації переконливо довів високий рівень фахової підготовки майбутніх педагогів, їхню здатність ухвалювати обґрунтовані методичні рішення, ефективно діяти в нестандартних освітніх умовах і творчо підходити до розв’язання професійних завдань.

Голова екзаменаційної комісії, учителька української мови та літератури Черкаського колегіуму «Берегиня» Черкаської міської ради Тетяна Середа високо оцінила підготовку випускників, наголосивши, що Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького готує гідну зміну для сучасної української школи:

• Працюючи в школі, я переконалася, що вчитель – це неймовірна відповідальність і водночас велика честь. Учитель залишає слід у житті кожної дитини, допомагає їй повірити у власні сили, знайти свій шлях і стати особистістю. Надзвичайно важливо, щоб до школи приходили добре підготовлені, вмотивовані молоді фахівці. Сьогоднішні випускники справили гарне враження своїми знаннями, професійним мисленням та усвідомленням сучасних освітніх викликів. Упевнена, що вони стануть гідним поповненням української освітянської спільноти.

Особливо приємно відзначити, що частина наших бакалаврів уже сьогодні працює в закладах загальної середньої освіти. Поєднуючи навчання з педагогічною діяльністю, студенти успішно застосовують здобуті в університеті знання на практиці, набувають цінного досвіду та впевнено утверджуються в обраній професії. Їхні успіхи є переконливим свідченням якісної підготовки майбутніх учителів і підтверджують, що сучасна українська школа вже сьогодні поповнюється молодими, компетентними та вмотивованими фахівцями. Серед них – Сергій Маркевич, який уже рік працює вчителем української мови і літератури:

• Для мене професія вчителя української мови та літератури – це можливість формувати особистість, прищеплювати любов до рідного слова, культури та національних цінностей. Сьогодні, коли українська мова є осердям національної єдності, зброєю проти ворога, роль словесника набуває особливого значення. Я не шкодую, що обрав цей фах, і вірю, що зможу зробити вагомий внесок у виховання нового покоління української нації.

Щиро вітаємо наших бакалаврів із важливим досягненням та бажаємо впевнено крокувати професійним шляхом, зберігаючи любов до українського слова, натхнення до навчання й прагнення до нових звершень на благо рідної землі!

5 червня 2026 року в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького пройшов підсумковий захід за результатами фольклорно-діалектологічної практики студентів 1 курсу навчально-наукового нституту української філології та соціальних комунікацій (освітні програми «Середня освіта (українська мова та література)» та «Філологія (українська мова та література)».

Практика відбулася з 4 по 15 травня за місцем проживання студентів — у населених пунктах Черкащини, Кіровоградщини, Рівненщини, Хмельниччини. Майбутні учителі та філологи записували матеріали за спеціальною програмою «Християнська весняно-літня календарна обрядовість: елементи двовірʼя», опитуючи родичів та сусідів старшого покоління.

На важливості збереження народознавчої інформації та її значущості для формування сучасного громадянина України акцентували увагу в. о. ректора Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Євген Кирилюк та директорка ННІ української філології та соціальних комунікацій Оксана Іванченко. Підсумовуючи результати практики, керівники Наталія Ярмоленко, Ганна Мартинова та Тетяна Щербина прозвітували про виконання її завдань. Записано цінний матеріал про Благовіщення, Великий Піст, Великдень, Проводи, Юрія, Трійцю, Петрівку. Підтверджено продуктивність традиції не працювати на Благовіщення,  купатися в Чистий четвер, спостерігати, як грає сонце на Великдень. Цінні записи про перший випас худоби на Юрія, побут дітей пастушків та дитячі ігри. Важливо, що в сучасних оповідях респондентів найстаршого віку відтворено давні дохристиянські вірування. Студенти зафіксували оповіді про вулицю й вечорниці, підступність відьом тощо. Елементи двовірʼя простежили в оповідях про чудодійну силу страсної свічі, перехресну дорогу, обрядах «одіянія» на Кіровоградщині, викликання дощу в Каневі, традиції зцілюватися вранішньою росою та споруджувати гойдалки на Трійцю. Від своїх бабусь онуки записали численні прикмети, народні рецепти Великодніх та Троєцьких страв, а також псальми, обрядові та необрядові пісні.

Майбутні фольклористи й діалектологи здобули професійні навички добирати інформантів, брати грамотно інтерв’ю, створювати цікаві аудіо- та відеозаписи, вирізняти в матеріалах необхідну фольклорну й діалектологічну інформацію, спробували себе лексикографами, уклавши словнички говірки, упорядниками діалектних текстів, розробниками дидактичного забезпечення для ознайомлення учнів із діалектним розмаїттям української мови.

Родзинкою заходу стала участь у ньому керівниці канадсько-української програми з відтворення мовно-музичних діалектів України, докторки педагогічних наук, доцентки факультету мистецтв імені Анатолія Авдієвського Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, голови громадського об’єднання «Центр української пісні» та «Народної філармонії», заслуженої артистка України Руслани Лоцман. Вона не тільки розповіла про особливості українського традиційного піснеспіву, але й провела зі студентами інтерактив «Упізнай пісню». Учасники заходу брали активну участь у ньому, поділилися своїми враженнями про фольклорно-діалектологічну практику, використали для повнішого представлення матеріалів інтерактивні методи і прийоми освітньої діяльності, також ознайомили учасників із окремими фрагментами записаних матеріалів та пізнавальними відео.

Підсумовуючи результати фольклорно-діалектологічної практики, студенти відзначили, наскільки важливо розширювати знання про фольклор і рідну говірку, популяризувати їх у сучасній школі.

— Фольклорно-діалектні матеріали збуджують пізнавальний інтерес, можуть стати дієвим засобом виховання в молоді любові до мови рідного краю та його традицій, уміння правильно використовувати й зберігати велике надбання — народне слово й пісню, — зазначає директорка «Музею українського рушника» професорка Наталія Ярмоленко.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Фото - І. Рудянчук

Серед переможців Всеукраїнського конкурсу есе для здобувачів вищої освіти та молодих учених «Ген мій — Українець» від Ради молодих вчених при Міністерстві освіти і науки України — студенти спеціальності «Журналістика» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Мар’яна Прудько, Дарина Медвідь та Артем Іщенко.

Творчий захід присвятити до дня народження Тараса Шевченка, аби учасники через власні роботи допомогли утвердити українську національну ідентичність.

Організатори конкурсу ставили за мету розвивати у молоді критичне та креативне мислення, навички аргументованого письма, осмислення поняття «український ген» як сукупності культурних, мовних, ціннісних, історичних і ментальних кодів українця, а також підтримати обдаровану молодь, мотивувати долучатися до наукової діяльності,
Мар’яна Прудько та Дарина Медвідь отримали диплом лауреата II ступеня, а Артем Іщенко став лауреатом III ступеня.

Конкурсанти описували цей термін через сукупність мовних, ціннісних, культурних разом з історичними кодами рідного народу.

Мар’яна, Дарина та Артем подали на конкурс свої есе у номінації «Ген української ідентичності: історія, безпека, цінності», які створили в межах дисципліни «Історія журналістики» під керівництвом кандидатки наук із соціальних комунікацій, доцентки кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Людмили Солодкої. За підготовку студентів до конкурсу вона отримала подяку від Ради молодих учених при МОН.

— Надзвичайно пишаюся Мар'яною, Дариною та Артемом. Їхні досягнення — це свідчення високого інтелектуального потенціалу та глибокої національної свідомості нашої молоді. Есе, які вони підготували, продемонстрували не лише відмінні навички аргументованого письма, а й зріле осмислення цінностей, що формують українську ідентичність. Дуже знаково, що ці роботи народилися саме під час вивчення "Історії журналістики". Адже розуміння історичних та культурних кодів свого народу є тим фундаментом, на якому будується якісна та відповідальна робота майбутніх медійників, — прокоментувала Людмила Солодка.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Одним із ключових пріоритетів діяльності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького є розвиток освітнього середовища через активну взаємодію зі стейкхолдерами та університетами-партнерами. Упродовж травня кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики організувала цикл лекцій-тренінгів для здобувачів освітніх програм «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова» і «Прикладна лінгвістика. Судово-лінгвістична експертиза».

Гостьову лекцію «Актуальні питання судово-лінгвістичної експертизи» в межах навчальної дисципліни «Практикум із судово-лінгвістичної експертизи» прочитала Алла Собко — судова експертка Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, стейкхолдерка освітньої програми «Прикладна лінгвістика. Судово-лінгвістична експертиза», випускниця ЧНУ.

Під час лекції висвітлено основні аспекти проведення семантико-текстуальних експертиз у справах, пов’язаних із виправдовуванням, запереченням та підтримкою збройної агресії рф проти України. Особливу увагу спікерка приділила проблемним питанням, із якими експерт стикається під час дослідження матеріалів, зокрема специфіці аналізу контексту висловлювань, розмежуванню оцінних суджень і пропагандистських наративів, а також визначенню комунікативної спрямованості текстів.

З’ясовано практичні аспекти роботи судового експерта, окреслено труднощі, які виникають під час підготовки експертних висновків і пов’язані з необхідністю комплексного дослідження контексту та постійного оновлення підходів у зв’язку з появою нових інформаційних і пропагандистських методів. Акцентовано на новизні й актуальності досліджень у сфері семантико-текстуальної експертизи, появі нових форм інформаційного впливу.

Здобувачів цікавили питання професійного становлення судового експерта, особливості здобуття відповідної кваліфікації, практичний досвід роботи та важливість неперервного професійного розвитку в умовах сучасних викликів.

Підсумовуючи лекцію, спікерка наголосила на важливості професії судового експерта в умовах інформаційної війни, акцентувала на значущості об’єктивного й усебічного аналізу текстів, а також на необхідності формування в майбутніх фахівців критичного мислення, професійної відповідальності, філологічної та юридичної компетентностей, уміння бути уважним до змісту інформаційних матеріалів.

— Під час зустрічі здобувачі вищої освіти мали унікальну змогу ознайомитися з особливостями семантико-текстуального аналізу конфліктогенного тексту, специфікою проведення експертиз у сучасних судових процесах, реальними експертними кейсами та тонкощами професійної діяльності лінгвіста-експерта. Лекція стала чудовим прикладом того, як теоретичні знання трансформуються в прикладні навички, необхідні на ринку праці, — зауважила гарант освітньої програми «Прикладна лінгвістика. Судово-лінгвістична експертиза» доцентка кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Тетяна Щербина.

У межах наукової та навчально-методичної колаборації із ЗВО-партнером — Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського — організовано інтерактивні лекції-тренінги з дисципліни «Аналіз і синтез мовлення. Діалогові системи» для студентів І курсу освітньої програми «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова». Старша викладачка кафедри журналістики ТНУ (за сумісництвом – викладачка кафедри журналістики, реклами і PR-технологій ЧНУ) Олеся Нестеренко допомогла здобувачам зануритися в реальні практичні кейси, поєднавши фундаментальну лінгвістику з інструментами штучного інтелекту для опанування повного циклу роботи з голосовими даними.

Студенти пройшли шлях від живого звуку до його цифрової моделі, опанувавши акустичні параметри звуків у програмі Praat та можливості перетворення автентичного аудіосигналу в текст, навчилися розрізняти акустичні відмінності між мовленням людини та штучно згенерованими аудіодипфейками, окреслили граматичні та акцентуаційні помилки, яких припускаються алгоритми під час озвучення текстів українською мовою.

У процесі роботи з веб-платформою ElevenLabs студенти здобули практичні навички керування голосом ШІ, опанували специфіку налаштування емоційного синтезу різними голосами, навчилися створювати рекламні тексти та маркувати їх спеціальними емоційними тегами, ознайомилися з професійним клонуванням голосу з урахуванням тембральних характеристик мовця.

Фінальний вектор тренінгів переніс студентів у сферу розроблення розумного ШІ-помічника, здатного не просто вести професійний науковий діалог, а й емоційно реагувати на запити користувача в реальному часі, тримати контекст розмови та розв’язувати прикладні завдання.

Організаторка гостьових лекцій-тренінгів – в. о. завідувача кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики, гарант освітньої програми «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова» — професорка Людмила Шитик зауважила:

— Сучасна освіта — це простір без кордонів, де теорію підкріплює досвід фахівців-практиків та синергія між провідними закладами вищої освіти. Такі заходи не лише розширюють світогляд майбутніх фахівців, а й забезпечують високу якість освіти, що відповідає викликам сьогодення. Щиро дякую нашим лекторкам за відкритість до діалогу та інвестицію свого часу в підготовку нової генерації прикладних лінгвістів. Сподіваємося на подальшу співпрацю.
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Володимир Поліщук, доктор філологічних наук, професор, в. о. завідувача кафедри української літератури та компаративістики, став президентським стипендіатом. Відповідний Указ №451/2026 опубліковано на сайті глави держави 1 червня 2026 року. Стипендії призначаються строком на два роки згідно з президентським указом від 2011 року — для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери.

Володимир Поліщук — випускник ЧНУ, який усе життя працює в своїй alma mater. Нині він доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Пропонуємо нарис про Володимира Трохимовича, опублікований у виданні «Літературна Україна». Авторка матеріалу — Валентина Коваленко, письменниця, літературознавиця, педагог.

...Він зажив слави «лицаря рідного слова», «нашого наддніпрянського Франка», «справжнього літописця літератури черкаського краю», «великого популяризатора рідної культури»… Виплекане ним коренасте, з розлогою крислатою кроною, древо літературної Черкащини міцно тримається українського ґрунту і дорідно плодоносить…

Мовлю просвітлено про відомого українського літературознавця, критика, публіциста, громадсько-культурного діяча, мого земляка родом із Шевченкового краю – Володимира Поліщука.
…У пам’ятку – 1984 рік. Моє перше знайомство із молодим викладачем давньої української літератури нашого Черкаського педінституту Володимиром Поліщуком. Як студентка-заочниця факультету української філології, тоді я тихо гордилася, що Воло­димир Трохимович називав мене під час переклички на парах своєю «зем­лячкою» (а ми його поза очі – «шановним товариством», бо так до нас, студентів, традиційно вітався); дивувалася, що всього за шістнадцять кілометрів від мого Самгородка із села Сердюківки вибився «в люди» такий здібний чоловік, досягнув­ши поважних вершин – викладання «аж!» в університеті. Зізнаюся: давньої літератури ми недолюблювали. А от Поліщука – шанували, любили за його розум, розваж­ливість, доброту, людяність, енергійність, уміння щиро спілкуватися. Зрощений зі щирцевого глибу українського села, він добре володів знаннями про психологію простої людини від землі з її мовою, ментальністю, звичаєвістю. І це мене зріднювало з ним.

А, особливо, любили його за природнє почуття гумору! Ця риса робила предмет давньої літератури цікавішим, живішим. Навіть тоді у найглибших закутинах своєї свідомості не сподівалася, що колись поруч із ним, як новоявлена викладачка університету, його колега, буду «відпрацьовувати» послані мені долею «аванси».

Середня школа, Смілянське МПТу-4, служба в армії, робота електромонтером на Смілянському електромеханічному ремонтному заводі; українське відділення філологічного факультету Черкаського державного педагогічного інституту; учителювання та директорування у Рижанівській середній школі Звенигородського району; викладацька робота у Черкаському педінституті на кафедрі української мови, а згодом – української літератури; аспірантура Інституту літе­ратури ім. Т. Г. Шевченка НАН України; успішний захист кандидатської дисертації, а з 1992 р. й донині – завідування кафедрою української літератури та компаративістики Черкаського національного університету – це шлях його виваженого сходження, усвідомленого вибору, безцінного досвіду, фахового ствердження. За усім цим – неубутня любов до укоханої справи і стожильна робота. І ота стожильність прийшлася йому від сільського ладу життя, від отих простих батьків – столяра і вчительки із Сердюківки, що на Смілянщині – зі своєю витривалістю у важкій непереробній роботі, своєю совістю і порядністю, скромністю, моральним кодексом. Саме там, 17 грудня 1953 року, запульсувало його щире, чутливе до рідного слова, українське серце.

Саме із проголошенням незалежности України Поліщукова сила як науковця, керівника, громадського діяча потроїлася. Саме тоді, з середин 90-х, наші з ним шляхи сув’язно сплелися в один – шлях утвердження української України, повнокрівно незалежної. Окрім професійних обов’язків, участі в університетському житті, щирий патріот, просвітник, подвижник своєї справи активно виходить у громадсько-культурний простір міста й області.\Пригадую наші збунтовані життєствердні почуття від помаранчевих подій 2004 року, коли через пів центру Черкас, подібно ланцюгу єднання, від університету ім. Б. Хмельницького видовжилася велетенська помаранчева колона студентства і викладачів, здебільшого з філологічного та історичного факультетів. А в головах того дива єднання бадьоро, розгонистим кроком ішов чи не найголовніший його організатор Володимир Поліщук разом із Василем Пахаренком. Я, задихаючись від радости того видива, ледве встигала попереду із фотоапаратом, аби зафіксувати у пам’ятку неспинний рух української свободи із тисячним закличним «Ющенко, так!», «Разом нас багато – нас не подолати!» Ми прямували кілька кілометрів до технологічного університету, аби об’єднатися у ще потужнішу силу проти зловорожих зазіхачів на нашу свободу, адже не всі тоді навчальні заклади мали таких сміливих, рвійних до українських змін, лідерів. Ми ж були щасливі і одностайні в тому процесі. Бо була потужна ініціатива і воля керівника кафедри, а згодом – і ректора університету (2005 – 2007) Володимира Трохимовича. То було у його житті, як він згадує сам, «фактично єдине бачення і розуміння сили народу, сили добротвірної і переможної». І хоча згодом всі ми боляче пережили розчарування, проте ж не зневіру в ідеалах Помаранчевої революції. Боротьба наша продовжувалася, внутрішній гуманітарний фронт неослабно діяв у силовому полі українського духовно-культурного простору. І серед головних координаторів того фронту (мовний майдан, Євромайдан, гуманітарні віча, протестні акції черкаських письменників під обласної радою та в самій раді…) таки ж був Поліщук.

Без перебільшення скажу: безмежно відданий українській справі, Володимир Поліщук за останні 30 років сформувався у головного організатора і творця літературного простору Черкащини, став сумлінним літописцем його літературного спадку – тої малої і великої української історії, що творилася і твориться насамперед людьми; історії, що розповідає нам нас самих і, за Т. Шевченком, «хто ми, чиїх батьків діти». Цей спадок формує національно-історичну тяглість у першу чергу земляків, стимулюючи їх до глибшого вивчення своєї «малої батьківщини» з її місцевим літературно-історичним нафарбом, до творчого осмислення її ролі в контексті становлення української нації й державності. У цьому аспекті помічаю Поліщукове відчуття кревного обов’язку, місії: повернути своїми дослідженнями в пам’ять співвітчизників імена тих українських письменників-краян, хто був знищений репресивною совєцькою молотаркою. Так, за понад 35 років шукань, повернень і відкриттів Черкащина і Україна уперше (чи глибше) познайомилася з долею і словом гнаних, мордованих чи розстріляних – Тодося Осьмачки, Степана Бена, Дмитра Борзяка, Олени Журливої, Май Дніпровича, Михайла Драй-Хмари та ін..

На тему репресованих — тільки вдумайтеся! — Володимир Поліщук опублікував близько 650 публікацій, впорядкував і видрукував 20 книг творів репресованих митців, провів близько двохсот пізнавальних радіо- й телепередач, десятки літературно-мистецьких заходів у різних регіонах Черкащини. Слід нагадати, що він є заступником редактора видання «Реабілітовані історією. Черкаська область», 10 томів якого побачили світ! — це один із найкращих показників в Україні. І все це заради достойного пошанівку незаслужено забутих чи свідомо викреслених ворожим до України кодлом — заради повнокрівного входження знакових творчих постатей у всеукраїнський літературний простір.

Професором Поліщуком ініційовані і «уживлені» в навчально-науковий процес вишу курси з літератури рідного краю, які він читає «смачно», цікавенно, бо ж, як ніхто, володіє знаннями про репресованих і вмінням донести їхнє слово до студентства з великою любов’ю. До речі, має напрочуд чіпку пам’ять: знає кожне село, містечко чи то місце, знакове в літературній історії черкаського краю і годинами може розповідати неймовірні…

Аби зберегти пам’ять про культурний спадок Черкащини, Володимир Трохимович упродовж 15 років уперто збирав матеріали і створив у шести залах університету (2001 р.) унікаль­ний в Україні літературно-краєзнавчий музей «Літературна Черкащина».
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Щорічно 23 травня в Україні відзначають День Героїв – день памʼяті та шани усіх воїнів та борців за свободу й незалежність  української державности.

Традиційно кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького продовжує реалізовувати Концепцію національно-патріотичного виховання насамперед у процесі навчання, де закладається фундамент енциклопедичних знань, формується особистісний світогляд студента, національна самосвідомість, що є мобілізаційним чинником об’єднання українства в єдину, могутню та непереможну націю в контексті воєнного стану й геополітичних викликів сучасності.

21 травня відбувся виховний захід «Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі», який зініціювали доцентки Галина Кочерга, Наталя Руденко, Інна Кошова в межах низки освітніх та меморіальних заходів ННІ української філології та соціальних  комунікацій. Основний меседж заходу –   висловити повагу усім героям, вшанувати героїзм українських захисників і захисниць і тих, які полягли, і тих, які сьогодні зі зброєю в руках захищають суверенітет України; формувати громадянина-патріота, прищеплювати студентам розуміння громадянського обов’язку, готовність стати на захист Батьківщини в умовах збройної та інформаційної агресії, сприяти усвідомленню проблеми боротьби за національну ідентичність.

«Народе мій, Великий і красивий! Які сини ідуть сьогодні в бій! Як Ангели – величні і всесильні! Спаси їх, Боже, в небі й на землі!» – слова мужності, жертовності та незламності українського народу. Вони є відображенням сучасної української реальности. Сьогодні Україна переживає один із найскладніших періодів своєї історії. Але саме в такі часи найбільше проявляється сила нації, її дух і її справжня велич. Український народ завжди був народом волелюбним. Протягом століть наші предки боролися за право жити вільно, говорити рідною мовою, берегти свою культуру та традиції. І сьогодні ця боротьба продовжується. Наші воїни стоять на захисті держави, ризикують власним життям заради миру, майбутнього дітей та незалежности України.

Ми називаємо їх Ангелами не випадково. Адже вони щодня демонструють мужність, самопожертву та любов до Батьківщини. Вони залишають свої домівки, родини, мрії та йдуть у бій заради кожного з нас. У їхніх очах – віра, у серцях – незламність, а в душах – велика любов до рідної землі.

Сьогодні весь світ бачить силу українського народу. Ми довели, що українці – це нація, яку неможливо зламати. Попри біль, втрати та труднощі, ми залишаємося єдиними. Ми підтримуємо одне одного, допомагаємо армії, волонтеримо, молимося і віримо у перемогу. Особливо важливо пам’ятати, що справжня сила народу полягає не лише у зброї, а й у духовності, людяності та взаємній підтримці. Саме тому слова «Спаси їх, Боже, в небі й на землі» звучать сьогодні як спільна молитва мільйонів українців. Ми просимо захисту для наших захисників, для всіх, хто боронить Україну.

• Молоде покоління має усвідомлювати свою відповідальність перед державою. Наш обов’язок – зберігати пам’ять про героїв, поважати їхній подвиг, навчатися, працювати та будувати сильну Україну майбутнього. Адже перемога здобувається не лише на полі бою, а й у щоденній праці кожного громадянина. Сьогодні ми виборюємо право на свободу, демократію, право на вільне європейське життя, захищаємо власну історичну ідентичність і пишемо нову історію кров’ю на своїй українській землі, – акцентувала доцентка кафедри українського мовознавства і прикладної лінгвістики Галина Кочерга.

До виховного заходу долучився військовослужбовець Антон Кузьменко, розвідник – оператор дронів окремої 118 бригади територіальної оборони ЗСУ. У своєму патріотичному наративі захисник Антон  констатував, що на сучасному етапі збереження українського державотворення, українського суверенітету надзвичайно актуальною є проблема виховання в молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню студентами свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей. Патріотизм є нагальною потребою держави, якій необхідні національно свідомі, мотивовані громадяни, здатні забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі, особистості, які своєю діяльністю, любов’ю до Батьківщини прагнуть створити суспільство, зацікавлене в тому, щоб саморозвиток людини, становлення її патріотичної самосвідомості ґрунтувалися на моральній основі та визнанні пріоритету прав людини. Боєць Антон наголосив на важливості мовного питання – формування патріотичного сегменту молодої людини в цей надскладний для нас час – час виборювання нашої ідентичності, культури, історії, мови, усього того, що стверджує наш окремішній генетичний код нації, який відстоюємо ціною власного життя.

Інформативне  наповнення заходу викликало зацікавленість і жваву дискусію першокурсників. Своїми враженнями від проведення заходу поділилася студентка Софія Гуріна  1-А (ОП Середня освіта українська мова та література):

– Сьогоднішня зустріч із військовим була однією з тих, що залишаються в пам'яті надовго. Захисник Антон розповідав не просто про війну, а про справжнє життя людей, які щодня захищають нашу країну. У його словах відчувалися пережиті емоції, біль втрат і важкі спогади, але водночас – незламна сила та віра. Особливо зворушливо слухати про побратимів, адже в кожному слові відчувалася справжня братерська відданість людям, які стали для нього другою сім'єю. В аудиторії панувала тиша – кожен розумів, наскільки вагомими є ці слова. Найбільше мене вразила його мужність: навіть після всього пережитого він говорив спокійно і щиро. Після цієї зустрічі я по-справжньому усвідомила, якою ціною виборюється наша свобода, і наскільки сильними є люди, що боронять нашу країну. Щиро вдячна за можливість почути його історію, яка торкнулася мене до глибини душі.

Думками поділилася   Ірина Загребельна 1-А (ОП Середня освіта українська мова та література):

– Сьогоднішня зустріч  із військовим Антоном справила на мене сильне враження, бо дала змогу почути про війну не з новин, а з перших вуст, допомогла краще зрозуміти ціну миру, мужність захисників і значення патріотизму.  Військовий говорив щиро, просто й відверто, тому його слова були особливо переконливими. Розповідь про фронтові будні, побратимство, труднощі та віру в перемогу викликала повагу й вдячність. Ця зустріч спонукала замислитися над тим, що любов до Батьківщини підтверджується вчинками, а підтримка воїнів є обов’язком кожного свідомого громадянина. Зустріч із Антоном Григоровичем стала важливою подією, яка виховує патріотизм, вдячність і повагу до захисників України.

Першокурсниця Єва Іванча  (ОП Філологія) додала:

– Зустріч із військовим Антоном дуже мене вразила та змусила переосмислити буденність. Його історії з фронту закарбували у моє серце вдячність за все те, що ми зараз маємо і нагадали про ціну нашої свободи. Змотивували ще більше допомагати військовим, підтримувати їх матеріально та згадувати їх у своїх молитвах. Коли поряд такі сильні духом люди, зʼявляється впевненість у завтрашньому дні та перемозі Добра над злом. Ми безмежно вдячні  кожному військовому за їх жертовність, героїзм та силу волі до перемоги.

Новими сенсами від почутого поділилася Софія Вдовіна  1-Б (ОП Філологія):

– Сьогоднішня зустріч із військовим справила на мене потужнє враження. Мені сподобалося, що я змогла поставити багато запитань і отримати на них щирі та цікаві відповіді. Військовий Антон дуже доступно й захопливо розповідав про свій досвід, тому було легко слухати й підтримувати розмову. Я дізналася багато нового та змогла краще зрозуміти особливості військової служби. Особливо цінним було почути реальні історії та думки людини, яка має власний досвід. Ця зустріч залишила позитивні враження і змусила мене замислитися над багатьма аспектами людського буття.

Педько Валерія 1-А (ОП Середня освіта українська мова та література):

– Пан Антон, досвідчений військовослужбовець із багаторічним бойовим досвідом, завітав до нашого закладу як запрошений спікер. Його поява в аудиторії  створила особливу атмосферу глибокої поваги, адже кожен присутній розумів цінність особистого внеску гостя у захист нашої країни. Під час свого виступу військовий Антон не лише поділився реальними історіями з передової, а й вислухав наші запитання, на які відповідав із щирістю та легким військовим гумором. Ми слухали кожне його слово, намагаючись осмислити всю глибину викликів, із якими щодня стикаються наші захисники, чесно кажучи, в якийсь момент я помітила, що перестала дихати. Цей живий діалог став для всіх присутніх не просто пізнавальним уроком історії,  а справжнім майстер-класом із мужності, патріотизму та незламності духу.

Вікторія Матвієнко 1-А (ОП Середня освіта українська мова та література):  

– Для мене головним маркером цієї зустрічі стала дивовижна історія людини з двома цивільними вищими освітами, яка змушена була опановувати складну військову справу самотужки. Слухала пана Антона і чітко усвідомлювала, що університетські лави передусім плекають уміння вчитися, зобов'язують  міцно тримати свій гуманітарний фронт у тилу, щоб бути морально й інтелектуально гідними наших захисників.  Ця зустріч стала для мене особистим майстер-класом із витримки, який вчить за лічені секунди аналізувати будь-який життєвий форс-мажор і блискавично діяти з холодним розумом.

Захід став майданчиком  для щирого діалогу між  військовим і першокурсниками, що мали можливість почути реальні історії військової служби, поставити запитання захиснику та висловити слова вдячності. Проведення національно-патріотичних заходів в системі освіти, сприяє формуванню в студентства почуття патріотизму, становленню особистості на засадах духовності, моральності, толерантності. Виховання в молодого покоління почуття гордості за свою країну, готовності бути гідним громадянином України, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині є проблемою загальнодержавного масштабу. Національно-патріотичні  заходи сприяють вихованню патріотизму, поваги до захисників України та усвідомленню важливості єдності й відповідальності за майбутнє країни. Схиляємо голови перед мужністю та відвагою героїв, які боронили і нині захищають нашу країну. Пам’ять про них житиме вічно в наших серцях, а живим – наша безмірна вдячність і повага, – наголосила доцентка кафедри методики навчання, стилістики і культури української мови Наталія Руденко.

Змістове наповнення заходу «Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі», жвавий діалог військового з першокурсниками  уможливило переосмислення питань історії нашої державності, історії етно- та глотогенезу, послугувало маркером готовності студентів до систематичної самоосвіти, підвищення історико-культурного рівня в соціокультурному просторі українства, мобілізаційним чинником здобуття об’єктивних знань, формування чіткої позиції щодо значущості історії української держави в контексті історичного поступу націє- та державотворчих процесів в Україні, – зазначила доцентка кафедри української літератури та компаративістики Інна Кошова.

Щороку День Героїв нагадує, що свобода України виборюється великою ціною. Це день вдячності тим, хто жертвує своїм життям заради майбутнього, заради об’єднання поколінь українців навколо ідей мужності, гідності та любові до Батьківщини. Нехай у серці кожного з нас завжди звучать слова вдячності та підтримки нашим воїнам. І поки є такі сини й доньки, які готові боротися за свою землю,  Україна – непереможна.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького