Захід присвячений дню писемності, що відзначають 24 травня. Оскільки це кінець місяця і свято співпадає з завершенням навчального семестру та здачею заліків і екзаменів, студенти вирішили провести його 12 травня.
На урочистому засідання гуртка була присутня керівник «Джерела», викладач кафедри українського мовознавства та прикладної лінгвістики Ірина Степанівна Савченко, а також куратор святкового засідання – Галина Василівна Кочерга.
Захід проходив у теплій та дружній атмосфері. Повітряні кульки, якими організатори прикрасили аудиторію, додали святковості.
Спочатку ведучі згадали історію створення Кирилом і Мефодієм слов’янської азбуки. Студенти зачитували доповіді, що стосувалися найвизначніших пам’яток тогочасного українського писемства, демонстрували презентації. На розгляд аудиторії також представили фільм про те, як Кирило та Мефодій створювали алфавіт.
На заході не обійшлося й без гумору та веселощів. Учасники гуртка «Джерело», студенти 1 курсу української філології, представили сценку з життя видатних українських діячів. Вони показали уривок як цар довірив святим Кирилу та Мефодію створити азбуку, а також сам процес.
На завершення Ірина Степанівна та Галина Василівна подякували студентам за організацію засідання. «Дякую всім студентам, які взяли активну участь у підготовці та проведенні гурткових засідань. Їх за планом повинно було бути чотири. Однак з ініціативи гуртківців ми провели п’ять. Я вдячна вам, що ви прийняли в душу цю роботу,що вона вам сподобалась. Приємно дивитись на ваші посмішки, вашу радість», – зазначила керівник гуртка пані Савченко.
На пам’ять про святкову зустріч учасники «Джерела» зробили загальну фотографію. Про те,що студентам і справді подобається робота в гуртку говорить і Вікторія Садківська, активний учасник, організатор засідань: «Пам’ятаю засідання першого гуртка, на якому ми говорили про толерантність, тоді я ще спостерігала за дійством зі сторони, а вже наступні засідання була однією з ведучих. Ті почуття, які виникають, коли ти вечорами сидиш за тонною інформації, щоб донести її у цікавому форматі для своїх же однолітків – їх просто не передати, це якесь вічне піднесення, стан ейфорії. Особливо тоді, коли отримуєш позитивні відгуки за свою старанну працю. Звичайне слово «спасибі» – важливіше за будь-які подарунки. Це справді додає теплоти до нашого життя».
Крістіна ОРЕЛ, 4-Р
Фото автора
