Важко уявити сучасний світ без ЗМІ, які щодня постачають нам інформацію. Серед студентів-журналістів, редакторів і філологів Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького багато тих, хто поєднує роботу журналістом та навчання. Понаднормова зайнятість, ще й на до того ж важкій роботі, може бути ризиком для появи синдрому професійного вигорання. Ми вирішили поговорити з психологом-практиком Наталією Омелянчук щодо цього синдрому.
Професійне вигорання = емоційне вигорання?
Що таке “професійне вигорання”?
Це поняття є частиною більш розгалуженого, а саме - емоційного вигорання, тому його краще розглядати саме в цьому контексті. Емоційним вигоранням називають психологічний стан особистості, який характеризується почуттям спустошеності, знесилення, апатії і проявляється на поведінковому рівні у роздратуванні, частих невмотивованих перепадах настрою, певних асоціальних тенденціях. Тобто ми маємо справу з наслідками тривалого перенавантаження психіки, яка таким чином "вимикається", щоб відновитися. Відповідно, «професійне вигорання» виникає у зв'язку зі специфікою трудової діяльності суб'єкта.
Які ознаки свідчать про те, що людина страждає на цей синдром?
Це почуття хронічної втоми, безпідставне роздратування, впевненість у відсутності сенсу власної діяльності, постійне небажання спілкуватися, а також фрустрація.
Люди яких професій підпадають під зону ризику виникнення професійного вигорання?
"Група ризику" професійного вигорання- це особи, які працюють у системі "людина-людина". Тобто педагоги, медичні працівники, журналісти, психологи, юристи тощо. Чим вищий рівень емпатії людина виявляє у своїй роботі, тим вищий для неї ризик зіштовхнутися з такою проблемою.
Журналісти схильні до професійного вигорання
Чому журналісти часто страждають від цього синдрому?
Діяльність журналістів пов'язана з необхідністю постійно спілкуватися з великою кількістю людей, кожен з яких потребує особистого підходу. До того ж, ця робота вимагає вміння швидко переходити від одного виду діяльності до іншого , обробляти значну кількість інформації, постійно бути у вирі подій. Як наслідок, представники цієї професії часто перебувають у стані тривалої психологічної напруги, що поступово призводить до емоційного вигорання.
Чи зверталися до Вас журналісти, які мали професійне вигорання?
Так, зверталися. На жаль, від цього синдрому страждає досить велика кількість людей, зокрема журналісти.
Які б Ви дали поради нашим майбутнім журналістам і журналістам-практикам, щоб уникнути виникнення синдрому професійного вигорання?
Цікаво, що серед людей, які працюють за покликанням, випадків виникнення синдрому професійного вигорання зафіксовано значно менше. Тому важливим аспектом профілактики є свідомий вибір журналістської діяльності і розуміння її ролі, позитивних та негативних особливостей цієї професії.
Необхідно також чітко розмежовувати робочий і особистий час, застосовувати так званий "принцип білого халата". Він полягає у тому, щоб придумути для себе певний символічний ритуал, який людина проводить на початку і в кінці робочого дня, тим самим "переключаючи" свідомість між "Я-журналіст" і "Я-особистість".
Не варто тривалий час працювати без вихідних і відпусток: поступове накопичення відчуття втоми є важливим фактором для виникнення негативних емоцій відносно власної професії. До того ж проводити вільний час краще не в компанії колег, або, принаймні, дотримуватися правила "про роботу - на роботі".
Ще одним важливим принципом є «тут і тепер». Це означає, що всі проблеми і конфлікти, пов'язані з роботою, треба вирішувати саме там. "Перетягування" їх у зону особистого життя небажано і непродуктивно.
Тож будьте професіоналами у своїй справі, але не забувайте, що в першу чергу ви люди, унікальні і неповторні. Бережіть себе!
Ольга Тимошенко
Фото http://issuesink.com/
