— Коли я вперше потрапила до Музею рушника, то під час екскурсії мене вразили всі експонати: фотографуючись біля них, я заодно роздивлялася, яких не вистачає. Потім згадала, що знайти якісь особливі рушники буде корисно ще й для моєї майбутньої практики. За допомогою «сарафанного» радіо вдома друзі й знайомі порозпитували сусідів і дізналися, що в сусідньому селі є декілька старовинних рушників, - пояснює студентка 1-Б курсу Наталія Ярошенко.

За словами дівчини, рушники їй віддала 63-річна онука Наталії Кишкан, що вишивала ці рушники на весілля ще в 19 ст. Не зважаючи на свій поважний вік, вона повідала їй коротку історію про створення цих експонатів.

— Рушники цікаві й особливі для нас тим, що належать до «брокарівщини». Адже на більшості весільних рушників вишивали «дерево життя» з коренем; це означало триєдину структуру світу. Але з появою мила француза Брокара, на обгортці якого містився мозаїчний орнамент квітів, винайшли техніку хрести кування. І рушники почали створювати з деревом без кореня, у горщику; птахи почали зображати внизу, а не на гілках. Це яскраві характеристики «брокарівських» рушників, яких тепер у нашому  Музеї , на щастя, вже три, - розповідає директор музею Наталія Ярмоленко.

Автор: Анна Тиха, 3Р

Фото: Вікторія Дзеціна, 3Р