Учасники семінару дізналися, як застосовувати на уроках різні типи історій (за класифікацією А. Сіммонс), як історію з власного життя перетворити на ефективний виховний інструмент, як використовувати кумедні історії про мовні помилки для формування грамотності учнів.
– Минулого року я вперше викладала нашим студентам-третьокурсникам міжгалузеву дисципліну «Сторітелінг та основи сценаристики». Готуючись до занять, я зрозуміла, який це цікавий, а головне – потрібний матеріал, тому вирішила поділитися ним і з учителями, – розповіла професорка кафедри української літератури та компаративістики Людмила Скорина.
Організаторка зауважила, що ми всі постійно маємо справу з історіями – слухаємо й розповідаємо їх, читаємо в соціальних мережах, а іноді й самі пишемо про якісь цікаві випадки з життя. Але для нас розповідання історій – це лише спосіб приємно провести час, розважитися, посміятися. Потенціал історій дуже недооцінюється. А даремно... Адже для того, щоб впливати на людей, немає потужнішого інструменту, аніж зв’язна, цікава історія.
Як зазначає Людмила Скорина, навички сторітелінгу потрібні письменникам, режисерам, блогерам, рекламникам, піарникам, копірайтерам, журналістам, політикам, рекрутерам, економістам... А найперше – учителям. Психологи переконані, що факти запам’ятовуються у 20 разів легше, якщо вони є частиною історії.
«У сучасному світі сторітелінг став перспективною методикою викладання різних дисциплін. Його можна застосовувати в школах і вищих навчальних закладах, з однаковим успіхом – при викладанні гуманітарних наук і дисциплін природничого спрямування», – додає Людмила Вікторівна.
Автор: пресслужба ННІ УФСК
Фото надала Людмила Скорина