З’ява книг у час повномасштабної війни, з одного боку, може видатися дивовижею, а з іншого, демонструє важливість видавничого продукту як свідчення неперервності розвитку культури, науки, освіти, підкреслення потужності й непоборності української нації в різних її виявах та діях, царинах та виразниках. Надто вагомими в цім сенсі є книги, які акцентують кревне й ідентичне, потверджують інтеграцію українського простору у світовий контекст, його цілком органічну приналежність до останнього.

До таких видань можу сміливо долучити «Літературну енциклопедію Черкащини». Це масштабне й унікальне видання викликає інтерес не лише в черкащан, а й мешканців інших регіонів. Це доказ того, як «мала географія» сприяє формуванню «великої», а любов до «малої батьківщини» генерує любов до України як «батьківщини великої» та цілісної.

«Літературна енциклопедія Черкащини» — направду плідний результат багаторічної діяльності Володимира Поліщука, котрий чи не єдиний у нашому регіоні так ретельно, доскіпливо й системно займається студіюванням літературного краєзнавства. Вочевидь, обов’язки очільника обласної організації НСПУ теж підживлюють інтерес науковця, спонукають до студій такого кшталту.

Обидва томи енциклопедії розпочинаються присвятою, в якій артикульовано генетичний зв’язок Володимира Трохимовича з черкаським краєм, інтимне почуття до нього («Моїй рідній унікальній Черкащині з довічно незмінною любов’ю»), а також подяку Михайлові Слабошпицькому, котрий на правах земляка (виходець зі Шполянщини) заохочував літературного побратима до реалізації проєкту.

Передмова Володимира Поліщука до першого тому (А — К) є своєрідним дороговказом для реципієнта, адже тут окреслено та обґрунтовано критерії вибору й систематизації інформації, класифікації даних. На початку 2-го тому (Л ‒ Р) подана схожа преамбула, в якій укладач пояснює читачеві, що загалом керувався тими самими принципами, що і при підготовці попередньої частини, за винятком окремих моментів: «<…> збережено принципи відбору й укладання матеріалу. Певні відмінності пов’язані з проведеною недавно адміністративно-територіальною реформою, зокрема – укрупненням районів. Тож відповідні «територіальні» зміни в томі враховано». На відміну від другого тому, в передмові до першого Володимир Трохимович подає аналіз (точніше самоаналіз) власної діяльності в царині літературного краєзнавства, розповідає про реалізацію ідеї щодо музею «Літературна Черкащина».

Обсяг 1-го (майже 700 сторінок) і 2-го (понад 400 сторінок) томів слугує доказом, що Черкащина, далебі, не поступається іншим регіонам ані за кількістю видатних постатей, ані за історичною значимістю. Звісно, аналізована «Літературна енциклопедія…», попри заявлену назву, не обмежується локальним. Не думайте, що тут ідеться винятково про письменників, котрі народилися на Черкащині або проживають/проживали тут. Авторська концепція видання значно ширша й об’ємніша. Так, в обох томах охоплено антропоніми (не лише українські, а й зарубіжні: приміром, грузинський митець доби середньовіччя Шота Руставелі, персько-таджицький «Адам поезії» Рудакі, представник французького письменства П’єр де Ронсар), топоніми (Вишнопіль, Вільшана, Водяники, Дмитрівка, Дніпро, Івківці, Керелівка, Лозуватка, Мехедівка, Нова Гребля, Острожани, Рось та ін.), літературні угрупування, об’єднання, студії (зокрема «АВАНГАРД», «ВАПЛІТЕ», «Варіації», «Варшавська група», «Витоки», «Гідрокартізон», «Ланка», «МАРС», «ПЛУГ» та ін.), літератури національних меншин (вірменська, єврейська тощо), інших народів (широко- й маловідомих, «великих» і «малих»: лакська, латиська, лезгинська, литовська, македонська, німецька, норвезька, осетинська, румунська та ін.), колективні видання різних часів (збірки «Вир революції», «Криниця слова», антології «Витинанки», «Радосинь», «Роду криниця віща» тощо), періодику місцеву й усеукраїнську («Вечірні Черкаси», «Визвольний шлях», «Всесвіт», «Дзвін», «Клекіт», «Козацький край», «Нова генерація», «Основа» та ін.), аспекти видавничий (видавництва «Брама – Україна», «Варяг», «Видавець Чабаненко Ю.А», «Відлуння», «Відлуння-Плюс», «Лан» тощо) та перекладацький (Олександр Абашелі, Квіцініа Леварса та ін.), премії («Джури», імені Тодося Осьмачки, імені Максима Рильського, Національна премія імені Тараса Шевченка та ін.), термінологію (приміром, автобіографія, есперанто, есхатологія, етнографізм, інсценізація, інтер’єр, інтертекстуальність, літературна географія, макаронічна мова, орієнталістика, орнаментальна проза, плагіат, рукопис) тощо.

Завдяки представленим зв’язкам українського (черкаського) письменства й зарубіжної літератури (ширше — культури) потужним у «Літературній енциклопедії…» постає компаративний аспект. Будь-які щонайменші точки дотику на різних рівнях (генетичному, контактному, діалогічному, типологічному, перекладацькому, видавничому та ін.) фіксовані автором-укладачем, що свідчить про унікальність видання та його наукову й літературну цінність.

Мають місце 16 позицій — так званих критеріїв, якими керувався Володимир Поліщук при укладанні енциклопедії. По-перше, враховано дату заснування області (1954) — саме вона слугувала точкою старту для відбору персоналій (письменників, перекладачів, літературознавців, фольклористів, художників, культурних діячів та ін.). По-друге, взято до уваги генетичний чинник («коріння» з Черкащини). По-третє, Володимир Трохимович охоплює імена митців, особистостей, дотичних до письменства, ширше – культури, які раніше чи пізніше завітали на Черкащину: мовиться як про українських, так і зарубіжних. Закордонний аспект розширяється за рахунок перекладацтва, внесок у який здійснювали і продовжують здійснювати вихідці з Черкащини. Таким чином широко представлений східний контекст, адже Орієнт був у науковому й перекладацькому полі зору Агатангела Кримського — видатного земляка, дотичного до Звенигородки. Тим-то у 2-му томі заявлені персько-таджицькі митці Рудакі, Румі, Омар Хаям, рубаї як жанр, у якому вони творили, азербайджанський співець Нізамі Ґанджеві. Поему грузинського поета Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» переклав уродженець Золотоніщини Олександр Навроцький. Представлені у виданні й навпаки імена зарубіжних перекладачів, котрі раніше чи пізніше інтерпретували твори вихідців із Черкащини. Так, згадано Вілсона Макдональда як популяризатора творчості Т. Г. Шевченка, Ланя Маня і Нгуєна Суана Шаня — перекладачів Шевченкових творів відповідно китайською та в’єтнамською мовами. Загалом шевченкіана в різних її аспектах презентована в енциклопедичному форматі направду потужно. Так само виразними є фольклорний і фольклористичний виміри: зосібна виокремлені пісні, думи, балади, які за змістом чи місцем з’яви причетні до Черкащини (наприклад, «В Цариграді на риночку» про Байду або Дмитра Вишневецького; «Ой виїхав із Гуманя козаченько Швачка», «Ой що ж то за чорний ворон» ‒ про часи Коліївщини та Гайдамаччини) або до мотивів яких апелювали митці краю (як-от дума про Марусю Богуславку, яку літературно інтерпретували Михайло Старицький та Іван Нечуй-Левицький), пояснені жанри (обрядова поезія, русальні, або троєцькі, пісні), витлумачені ключові поняття (варіанти фольклорні), згадані імена легендарних постатей (наприклад, Маруся Чурай, мати якої, либонь, мала золотоніське походження), відомих дослідників і збирачів фольклорної спадщини (зокрема Михайло Максимович). В абетковому порядку розташовані національні літератури, пам’ятки світового письменства, міфологічні й літературні герої, що, на перший погляд, видаються далекими й недотичними до Черкащини, проте зафіксовані автором зв’язки слугують доказом того, що наш край є питомою й органічною частиною світового культурного контексту. Так, ефіопська, кенійська, лакська, латиська, лезгинська, литовська, македонська, німецька, норвезька, осетинська, румунська літератури цілком умотивовано займають свої ніші в черкаському контексті.

2-й том «Літературної енциклопедії…» завершується своєрідним додатком-рубрикою «Письменники Черкащини — лауреати літературних премій»: тут вміщено стислу інформацію про кожну з премій, названо у хронологічному порядку імена переможців, вказано, за які твори чи книги вони були премійовані.

Професор, член НСПУ Василь Пахаренко дає високу оцінку праці Володимира Поліщука: «Автор-укладач цілеспрямовано, науково виважено і скрупульозно розгрупував аспекти багатопланового висвітлення літературного життя нашого краю».
Попереду ще 3-й том, який має довершити літературну абетку Черкащини, але літпроцес — безперервний, більше того, динамічний. Тож навряд чи доцільно ставити крапку в окресленні й осягненні тенденцій і постатей літературного краєзнавства. Тим паче нинішні реалії провокують до множинних переосмислень і реінтерпретацій.
У кожному разі хочу побажати Володимирові Трохимовичу вдячних читачів, а «Літературній енциклопедії Черкащини» — безперешкодних шляхів до нових реципієнтів та шанувальників.

Ганна Клименко-Синьоок, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури та компаративістики, членкиня НСПУ

Джерело: сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького