Ідея "загубити” книжку в громадському місці не прижилася, адже книги хоч і залишали в різних місцях, їх часто забирали, і вони не рухалися далі. Буккросерам«Freebook» не тільки вдалося «вижити», а й об’єднатися в клуб, ще й знайти партнерів серед однодумців. Їхні інтерактивні полички тепер є в «НеКафе», «Fika», Центрі дитячої та юнацької творчості, «LadyRо» та навіть у міському водоканалі. Про діяльність та плани спільноти ми поговорили із засновником «Freebook», викладачем кафедри видавничої справи, редагування та теорії інформації Людмилою Солодкою.
Людмило Іванівно, насамперед поясніть, будь ласка, що таке буккросинг?
- Буккросинг – це всесвітнє, інтелектуальне явище, процес «звільнення» книг, як кажуть буккросери. За правилами, треба зареєструвати книгу на спеціальному сайті, де їй нададуть серійний номер із спеціальними наліпками. А потім «забути» книгу десь у громадську місці: у кафе, на лавочці у парку, громадському транспорті, щоб інші могли її прочитати. До речі, у травні цього року виповнюється 15 років як американець Рон Горнбекерзалишив перші 20 книг із пояснювальними написами у холі готелю. А через півроку на його сайті було 300 активних користувачів, які «відпускали» книги. Буккросинг по-черкаськи відрізняється від класичного варіанту– ми створюємо захищені інтерактивні полички, куди можна відпускати книги.
З чого почалося заснування Вашої спільноти буккросингу?
- Своєрідний бук кросинг у нас на той час уже відбувався. На запрошення викладачів кафедри в університет приїжджали письменники, видавці. Частенько дарували книги – тобто імпровізована поличка уже формувалася. Крім того, книгами обмінювалися студенти з викладачами та навпаки.
Як виникла ідея створити «Freebook»?
- Власне, все почалося з пошуку цікавих ідей для дисципліни «Маркетинг видавничої продукції». Я намагалася знайти щось особливе для того, щоб заохотити студентів до співпраці. Так, одного вечора на видавничому порталі «Книгобачення» натрапила на статтю Ольги Ренн «Перехресні стежки книжкового світу, або як я була буккросером (місце дії Львів)». Мене настільки захопив рух буккросингу, що я вирішила обговорити це на парі. Одним словом, студенти мене підтримали.
Коли і як з’явилася перша інтерактивна поличка«Freebook»?
- У 2010 році разом із тоді ще студенткою Юлією Кнюпою ми розробили план створення нашої буккросинг-спільноти,подали проект нашого клубу на грант в «Майстерню громадської активності» і виграли. Німецький фонд виділив нам перші 500 грн. На ці кошти закупили стартові 10 книг для полички, яка перші місяці була на кафедрі,розробили наліпки, придбали нотатник й 13 вересня презентували наш перший осередок буккросингу в університеті. Наша система буккросингу була трішки схожа на бібліотечну, але цікаво було подивитися, чи будуть приносити, брати і повертати книги.
Що потрібно зробити, аби взяти для читання книгу «Freebook»?
- Спочатку варто стати учасником нашого клубу. А це зробити доволі легко. Потрібно просто залишити книгу, обов’язково ту, яка справила враження, на одній з поличок «Freebook».Волонтери клубу оздоблять книгу спеціальною наліпкою, зроблять фото і завантажать у спільноти клубу в соціальних мережах «ВК» і «Фейсбуці». Натомість,можна взятии іншу. Прочитавши, ні в якому разі не «ув’язнювати» її в своїх книжкових шафах, а відпускати в мандри далі на наші полички.
Які заходи проводив «Freebook»?
- Найперша акція, в якій ми взяли участь щойно запустившись, це Всеукраїнський проект «Мандри книги». Тоді роман львівського автора активісти передавали з міста в місто, влаштовуючи в кожному публічні читання та фотосесію. Книга обійшла всі обласні центри України, включаючи Крим, й повернулася до Львову. У 2010 році в місті активно працював експертний клуб CherkasyNewsTV, яким керувала журналістка Тетяна Єщенко.Там ми часто влаштовували експертні обговорення з однодумцями на теми буккросингу, книговидання, книгопоширення, літературні зустрічі «Різдвяні читання», «Солодкі читання», де з молодими авторами ділився досвідом черкаський поет Валерій Кикоть. З минулого року нашими партнером став гурток «Юні кореспонденти» при ЦДЮТ. Його керівник Надія Чередник ось уже 6 років поспіль проводить міський конкурс «Екологічна казка». У цьому році переможці отримували нагороди й від «Freebook». Крім того,ми започаткували в ЧНУ ім. Б. Хмельницького Мистецькізустрічі з «Freebook». Нашими гостями вже були еркаські письменники Світлана Горбань, НаталіяЛапіна, Олексій Юрін та київська поетеса, яка попри свій молодий вік, уже стала обличчям українського Євромайдану, Анастасія Дмитрук.
Скільки книг зараз у базі «Freebook»?
- Точно сказати не можна, тому що книгообмін відбувається постійно. Ось, наприклад, Анастасія Дмитрук під час зустрічі в університеті дізналась про клуб, їй сподобалася наша ідея, тому вона подарувала для наших поличок свої збірки поезій. Тепер їх можна знайти у кафе Fika, редакції газети «Нова доба» та в університеті. Крім того, в нас є подарунки й від інших відомих українців – журналіста Андрія Куликова, письменників Юрія Андруховича, братів Капранових. Взимку учасники Фейсбуку активно підтримали буккрей (це один із різновидів буккросингу - книгообмін поштою). Дехто з буккреїв писали мені з пропозиціями відпустити ті книги, які отримали поштою, на полички Freebook. Орієнтовна кількість книг на наших поличках близько 400. У нашій спільноті в соціальній мережі Фейсбук завантажені альбоми з фото книг на поличках усіх наших партнерів.
Де знаходяться Ваші філіали?
- Найперша поличка, з якої почався відлік клубу, обладнана в НК № 1 університету у 321 аудиторії. Крім того, інтерактивні полички є у кабінеті студради ЧНУ ім. Б. Хмельницького, в «Студкафе», Науковій бібліотеці імені М. Максимовича, кафе «Fika», «Некафе», «LadyRO», гуртку «Юні кореспонденти» ЦДЮТ, редакції газети«Нова Доба», навіть «Черкасиводоканал» долучився до нашого клубу. Найближчим часом відкриємо полички в міській Дитячій школі імені Ейнштейна та в Золотоніській школі-інтернаті. Ми ніяк не рекламуємося, але приємно констатувати те, що до нас постійно долучаються нові партнери – люди,які люблять читати.
Скільки осіб у Вашій команді?
- Є десять основних активістів. Це студенти-редактори. Та ми відкриті до співпраці, до нас можуть долучитися всі, хто розділяє нашу позицію популяризувати культуру читання. З нашими партнерами постійно реалізуємо культурні спільні проекти.
Де найбільше читають книги від «Freebook»?
- Найактивніше відбувається книгообмін в університеті та гуртку «Юні кореспонденти». Очевидно, що студентське та учнівське середовище найактивніше в плані читання. «Юні кореспонденти», наприклад, щойно до нас підключилися, за тиждень «відпустили» 50 книг.
Минулого року в «Freebook» з’явився відеоблог. Розкажіть про нього.
- Нам хотілось започаткувати щось нове та особливе. У мережі виявилося багато різноманітних книжкових відеоблогів, адже така продукція завжди приваблює. Але наш блог намагаємося створювати по-особливому в дусі «цікаве чтиво, яскраві мандрівки». Уже вийшло кілька випусків на нашому каналі на YouTUBE . Ми шукаємо людей, які люблять мандрувати. Вони діляться своїми враженнями про улюблені книги та подорожі.
Які у вас плани для «Freebook»?
- Основна наша мета – навернути людей до книг. Як зазначив відомий журналіст і телеведучий Юрій Макаров, «Буккросинг — це не тільки обмін артефактами. Книжки мають внутрішню енергетику, і ти автоматично встановлюєш таємничу комунікацію з її наступним користувачем». От ми й вирішили пропагувати моду на читання за допомогою буккросингу. Взяти ті самі серіали: якби у них частіше показували людей не з віскі чи з цигаркою, а з книгою, то було б більше охочих до читання. Адже якісна книга дає набагато більше ніж пасивне споглядання відео-контенту чи автоматичне споглядання статусів у соціальних мережах. Ми намагатимемося донести це до черкасців не масштабними акціями, а маленькими кроками: «Хочеш досягти великого – починай з малого». Я б дуже хотіла, щоб у Черкасах кількість комфортних зон для читання, які ми намагаємося створювати, постійно збільшувалася.
Усі новини про черкаський буккросинг-клуб «Freebook» можна прочитати на сторінкахїхнього блогу ТУТ.
Яна ЗЕЛЕНА, 4-Р
Фото надані Людмилою Солодкою
