Ювілейний мадриґал

Іще не вечір, пані, ще не вечір,

Ну хто Вам дасть десятків тих зо п’я́ть?

А мо’, і більше: бабця ж для малечі,

Тож можна ще (хіба один) додать.

А мо’, й відняти: файна ж, ніби чічка,

Не виблякли ще волошкові очі,

Струнка й тендітна, мов гінка смерічка,

Ґраційна й статна, як в літа дівочі.

Ви – хосна, лепська, хупава і вальна,

Ви – ловка, шатна, шпетна і подобна:

Ці українські компліменти схвальні

У говірках – про жінку вищопробну.

Ці говірки – це творчий Ваш неспокій,

Любов незгасна, вірна, невідквітна,

Це царина, що вабить, мов маґнітна,

Діалектолога це статус Ваш високий.

А ще ж є і портфель катéдри зава.

Менеджерине наша Ви освітня,

Очолюйте Ви нас, допоки світу,

Во славу кафедри, во універу славу!

Іще не вечір, пані, ще не вечір,

Ще ранок літа, що серпанком огорта,

Хай говірки фонемами щебечуть

Ще многі, многі й благії літа!

Хай береже Вас Діва Пресвята,

Хай оминає душу холоднеча,

Нехай родина внуками зроста!

Іще не вечір, пані, ще не вечір!

М. Калько

разом із кафедрою українського мовознавства

та прикладної лінгвістики

й усім колективом ННІ УФСК