Ми завжди намагаємося дивитися в майбутнє з надією. Але під тиском реальності руйнується багато наших планів і сподівань. Людина легко дає раду таким ситуаціям як невдалий день або сварка з друзями. Але тривалі конфлікти й нескінчена низка стресів здатні зашкодити здоров’ю людини.

– Анно, чим відрізняється  стрес від професійного вигорання?

– Стрес – це стан напруження, який виникає внаслідок дії сильного подразника незвичайної ситуації. Стрес необхідний у житті людини. Він допомагає пристосуватися до нових умов, впливає на працездатність, творчість, навчає нас долати перешкоди на життєвому шляху, мобілізувати власні сили й ставати впевненими в собі. Але водночас стрес, якщо від діє довго, може стати руйнівним для людини, від нього потерпають найслабші органи. Стрес – складова частина життя, й у помірних дозах він надає життю «смак». Стрес природний побічний продукт будь-якої діяльності, він відображає потребу людини в адаптації, у пристосуванні до  мінливих умов життя. Це вимагає напруження захисних сил, мобілізації внутрішніх ресурсів організму, щоб енергетично забезпечити можливість вирішення нових завдань. Професійне вигоряння - це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і призводить до виснаження журналіста. Він виникає в результаті накопичення внутрішньо негативних емоцій без відповідної «розрядки», або «звільнення» від них. Воно веде до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини. Тому стрес – це перший «дзвіночок» синдрому професійного вигорання.

– Чим характеризується емоційне вигорання у журналістів?

– Журналісти зазнають на собі відчутного морального, психічного та фізичного тиску з боку тих, хто зацікавлений у приховуванні інформації від суспільства і перешкоджає здійсненню представниками мас-медіа їхньої професійної діяльності. Емоційне «вигорання» - це порушення балансу між тим, що людина віддає і тим, що отримує. Це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на обрані психотравмуючі впливи. Емоційне вигоряння це стереотип емоційного, частіше всього професійної поведінки. «Вигорання» частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економно витрачати енергетичні ресурси. У той же час, «вигоряння» може негативно позначаєтися на виконанні професійної діяльності та відносинах з близькими.

– Анно, які причини професійного вигорання?

– Говорячи про причини, загалом розрізняють три сфери. Це індивідуально-психологічна сфера, коли у людини виникає сильне бажання віддатися цьому стресу. Друга - соціально-психологічна, або громадська - це тиск ззовні: різні модні течії, якісь суспільні норми, вимоги на роботі, дух часу. Наприклад, вважається, що кожного року потрібно вирушати в подорож - і якщо я не можу, тоді я не відповідаю людям, що живуть в даний час, їх способу життя. Цей тиск може відбуватись в прихованій формі, і може спричинити вигорання. Більш драматичні вимоги - це, наприклад, вимоги пролонгованого робочого часу. Сьогодні людина перепрацьовує і не отримує за це оплати, а якщо вона цього не робить, її звільняють. Але є ще й третя причина, пов'язана з організацією систем. Якщо система надає окремій людині занадто мало свободи, занадто багато відповідальності, якщо відбувається мобінг (цькування), тоді люди піддаються дуже великому стресу. І, звичайно, необхідна реструктуризація системи.

– Професійне вигорання може бути корисним?

– Емоційне вигорання дозволяє людині економно та дозовано використовувати свої сили. Організм кожної людини дає сигнал: «мені треба відпочити». Саме в цей період вам необхідно не просто відновитися для роботи, але і відкрити для себе нові можливості. Наприклад, знайти для себе нове заняття, прочитати книгу, спробувати щось нове для себе. І найголовніше не забувайте любити та приймати себе у будь-якому стані.

– Як уникнути зустрічі з синдромом професійного вигорання?

– Будьте уважні до себе: це допоможе вам вчасно помітити перші симптоми. Припиніть шукати в роботі щастя чи порятунок. Вона - не притулок, а діяльність, яка потребує уважності та сконцентрованості. Знаходьте час для себе, ви маєте право не тільки на роботу, але і на приватне життя. Вчіться тверезо осмислювати події кожного дня. Та, нажаль, боротьба з професійним вигорянням іноді неможлива без зміни роботи. Якщо ви розумієте, що ваша робота вас чимось не влаштовує (обов'язки, зарплата, колектив, начальник тощо), якщо ніякі тренінги та вправи не допомагають налаштуватися на позитивний лад і приступити до роботи з ентузіазмом, якщо ваша робота здається вам безглуздою - можливо, вам доведеться її змінити. Ви ж не хочете «згоріти на роботі»?

Аліна Бачиш