Чому раптом працездатні і перспективні стають інертними і малоефективними та як із цим боротися – ми поспілкувалися з психологом Євгенією Шевченко.

Добрий день, Євгеніє! Щоозначає синдром професійного вигорання?

Синдром професійного вигорання – це, по суті, психологічна «сварка» людини з роботою у відповідь на тривалий стрес, фрустрацію або розчарування в якості виконання своїх обов’язків або виді обраної діяльності.

Людей яких професій він найчастіше стосується?

Найчастіше, синдром професійного вигорання стосується тих професій, де людина має спілкуватися з великою кількістю людей: журналісти, соціальні працівники. Також це професії, пов'язані з наданням допомоги населенню (сюди можна зарахувати співробітників правоохоронних органів, лікарів, психологів, рятувальників тощо).До професійного вигорання схильні люди, що працюють у сферах із високим рівнем відповідальності: найперше, це керівні посади в різних галузях, ті ж психологи, лікарі, відповідальні заздоров’я та життя населення.Як показує практика, у людей технічних професій професійне вигорання трапляється рідко і зазвичай протікає не наскільки виражено.

Люди з якими рисами характеру більше схильні до професійного вигорання?

Найпершими страждають ті, у кого занижена самооцінка. Також у зоні ризику нестресостійкі, емоційні, люди, які все звикли брати на себе. Синдром професійного вигорання характерний для працівників із високим рівнем почуття провини: що б не трапилося на планеті Земля(кризи, повені, війна) – я винний/винна. Перфекціоністи, які звикли все доводити до ідеального стану, з часом фізично не можуть цього робити і починають вигорати.У гетерогенному аспекті найбільш схильні до професійного вигорання чоловіки. Жінки більш мобільні, краще пристосовуються, менш схильні переживати про втрачені кар’єрні можливості, недостатню самореалізацію в професії. Хоча в сучасному світі ця різниця між статями стала все менш помітною.

З яких причин найчастіше виникає цей синдром?

Емоційне вигорання більшою мірою залежить від умов праці працівника, від стану системи управління і якості контролю в компанії, а також від персональних характеристик людини. Причиною складного психічного стану є втрата мотивації через неможливість використовувати деякі свої професійні навички, неповнерозкриття потенціалу, підвищена конфліктністьу колективі. У журналістів, наприклад(як і деяких інших професіях), причиною професійного вигорання є режим дня – коли людина мало спить та більшість вільного часу присвячує роботі. Впливає на розвиток синдрому й величезна кількість інформації, через яку мозок постійно активно працює та перебуваєте в стресі. І, звичайно, головною причиною професійного вигорання є люди, з якими доводиться працювати. Хтось може бути позитивним, інший – навпаки, але до кожного слід знайти підхід, що складно для психіки.

Як людині зрозуміти, що вона вигорає?

Найперше, це коли в неї немає бажання прокидатися: «важка» голова, «важке» мислення, постійне відчуття втоми. Людина перестає виконувати свою роботу на такому ж якісному рівні, як було раніше: приміром, не так глибоко «копається» в темі (що стосується журналістів, зокрема), забуває внести певні записи в документацію, що раніше робила майже на автоматі тощо. Спостерігається зниження інтересу до роботи та потреби в спілкуванні (у тому числі і вдома, з друзями): не хочеться бачити тих, з ким фахівець спілкується за родом діяльності (колег, клієнтів, начальство), підвищена дратівливість або повна апатія, відчуття непотрібності. Якщо розглянути наростання синдрому за стадіями, то першою буде –втрата інтересу до всього, чим займається людина. Далі –роздратування: на колег, на себе, на професію загалом. Згодом виникає думка, що «я все роблю неправильно»,людина відчуває провину за те, що не може впоратися зі своїми обов’язкамиі вирішує, що це взагалі не її сфера діяльності.

А які наслідки професійне вигорання може мати для фізичного стану працівника?

Здоров’я людинитакож страждає, адже відбувається емоційне і фізичне виснаження. В одних типів людей з’являється депресія, в інших – злість і агресія. Наступає безсоння, через що людина не може ясно мислити, втрачаєтьсятверезість розуму. У складних випадках може порушуватися навіть координація рухів!Також часто в таких людей починають боліти ноги і спина – тому що йде велике навантаження на ці органи (із психосоматичної точки зору). Лікарі спостерігають також загальну астенізацію (слабкість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників), часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту, різка втрата або різке збільшення ваги. Цікаво, що у людей із синдромом професійного вигорання помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, людина стає навіть менш чутливою до болю, що пов’язано з сильною перевтомою.

Що в першу чергу варто робити, помітивши у себе симптоми професійного вигорання? Які є методи боротьби з ним?

Звичайно, я б радила йти до психолога за професійною допомогою. Він допоможе розібратися, що відбувається насправді і причини, чому так могло трапитися з вами. Можна також звернутися за порадою до певного «авторитету», який має людина, – це може бути, приміром, наставник на роботі, який вже тривалий час працює у вашій сфері й точно знає, що таке професійне вигорання на власному досвіді. Допомагає зміна виду діяльності (хоча б у межах професії). Той же журналіст, до прикладу, може піти на більш «м’який» проект: щотижневий, а не щоденний, розважальний, а не соціальний. Варто знайти заняття, яким можна «наповнитися» та набратися сил: для когось це плавання, для інших – малювання тощо. Бажано також використовувати можливість відпустки: двох тижнів раз на півроку має вистачати. Таким чином, психіка людини перезавантажується і отримує новий ресурс для подальшої роботи.

Чи існують методи профілактики професійного вигорання? Які?

Оскільки професійне вигорання найчастіше залежить від самої особистості, варто працювати над деякими рисами характеру, як-от самооцінка, почуття провини і відповідальності. Це можна робити за допомогою психолога чи прочитання відповідної літератури. У межах компанії керівникам частіше потрібно влаштовувати тімбілдінги, зустрічі та спілкування. Не «бухати» (сміється), як це часто буває, а саме спілкуватися, консультуватися з приводу якихось моментів по роботі в невимушеній формі.

Тож професійне вигорання – це зворотній процес? Чи можна, вигорівши, повернутися до свого виду діяльності?

Звичайно! Якщо починати діяти негайно та зробити правильні висновки, чому це трапилося з вами.Професійного вигорання не варто боятися – адже воно допомагає людині духовно рости і розвиватися, ставати на порядок «дорослішими» у кар’єрному, емоційному та особистісному планах.

Спілкувалася Яна Тарасенко