Словами глибокої шани до подвигу бійців відкрила фотовиставку організаторка Оксана Коцуконь, мама загиблого студента-журналіста. Вона зауважила, що цей захід-виставку організовували родини полеглих героїв полку «Азов». Насамперед їх метою є пам'ять, нагадування, якою ціною, жертовністю ми сьогодні йдемо до перемоги. Щоб бачили інші і ніколи не забували.

«Цей захід означає те, що ми всі пам'ятаємо тих, хто залишився в полоні, хто не повернувся додому, чиї тіла залишилися там. Потрібно, щоб ніхто не забував про це насамперед. Люди в нашій області трішки розслабилися, бо вони не відчували тої справжньої війни. Ми просто не маємо права забувати про наших воїнів», – зауважив боєць ССО.

Керівник і співзасновник проекту «Support Azov» Олег Петренко розповів історію створення могутнього полку, згадав поіменно наших земляків-азовців, з якими був знайомий особисто. Зі словами великої шани та вдячності заступник голови Черкаської обласної адміністрації Олександр Шамрай звернувся до батьків, які втратили своїх синів і дочок. Воїни мистецького фронту також висловили свою подяку, хто у віршах, а хто у пісні. Сергій Бобров виконав пісню пам'яті про Азовців. Поетеси Валентина Коваленко та Катерина Вербівська присвятили їм свої поезії.

«Мій син служить в Азові, він тактичний медик. Коли закінчив ЧНУ, його відразу запросили туди служити. Він дуже пишався цим, так само як і ми з батьком. Ми знали, куди відпускаємо сина. Коли вони евакуювалися з «Азовсталі», ми теж розуміли до чого це все йде. І те, що про них зараз пам'ятають, говорять, те, що люди тримають руку на пульсі цих подій, не дають їх забути, дає нам величезну надію, що завдяки цьому я таки обійму свого сина», – розповіла мати військового, який перебуває у полоні.

Наприкінці заходу розповіли історію життя кожного загиблого Азовця та запалили свічку на честь кожної померлої душі. Цей захід-виставка – вічна пам'ять про звичайних людей, які на війні стали справжніми Героями.

«Я взяв для себе з цього заходу дуже багато. Це імена всіх цих Героїв, тому що ми повинні пам'ятати і знати їх поіменно, знати великі прізвища Героїв», – поділився студент Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Денис Непогодьєв.

Також своїми почуттями поділилась студентка ЧНУ Ірина Захарченко. Вона зауважила, що коли за кожного Азовця запалювали свічку, їй було боляче. Але нестерпно стало, коли свічки закінчились, а імена ні...

З міркувань безпеки ми не називаємо справжні імена героїв нашого матеріалу.

Автор: студентка 2-PR курсу Юлія Шиш
Фото: студентка 3-PR курсу Янна-Людмила Яковлева