Міжнародний день рідної мови відзначають щороку21 лютого, починаючи з 2000-го року. Саме тоді ЮНЕСКО наголосила на своєму прагненні підтримувати мову як ознаку культурної приналежності людини.
На запитання «Що для Вас рідна мова?» охоче відповідали студенти ННІ української філології та соціальних комунікацій.
«Для мене рідна мова – це щось душевне, цінне, від чого неможливо відмовитись. Можна слухати музику інших країн, народів, але тільки почувши пісню рідною мовою, виникає відчуття, що по тілу пробігають мурашки, тому що це своє, це як мама, яка завжди тебе приголубить і зрозуміє», – Анна, 4-Б.
«Для мене рідна мова – це, перш за все, засіб самовираження. Я не дарма обрала факультет української філології, бо хочу зберегти нашу рідну мову, і потім вчити діток, щоб наступні покоління були грамотними і вміли оперувати мовою вільно», – Анна, 3-В.
«Рідна мова для мене – це, звичайно ж, українська. Це мамина пісня, спів солов'я, це та мова, якою ми думаємо і молимось. Рідна мова – це МОЯ мова, мова мого серця. Це найдорожче, що може бути у моєму житті, бо без неї я не була б собою», – Світлана, 3-В.
«Для мене рідна мова – це душа народу. Це скарб, який ми маємо і яким повинні гордитися. Це те, що вирізняє нас з-поміж інших народів», – Анна, 4-Ж.
«Мова – перш за все, показник освіченості людини, тож знати її повинен кожен свідомий громадянин. Це спосіб пізнання не тільки довколишнього світу, а і самого себе», – Віроніка, 1-А.
«Для мене, як для журналіста, мова – це інструмент інформування суспільства та інструмент впливу на владу», – Артур, 4-Р.
«Рідна мова – це, звісно, насамперед, українська. Хоча я не відокремлюю її від російської: обидві мають спільну історію і майже схожу культуру. Але, звісно, українська рідніша.Я не називаю її солов'їною чи барвінковою, не цитую в ім'я українського слова рядків Шевченка чи Жадана.Багато часу мені доводиться розмовляти російською (на роботі, з друзями і т.д.). І після таких моментів усвідомлюю, що приємніше говорити українською. Не знаю, як це пояснити, беручи до уваги той факт, що думаю я більше російською. Але мабуть десь спрацьовує якийсь генно-спадковий механізм, який і створює такий феномен. Рідна мова в жодному разі не має бути яблуком розбрату чи перепоною у спілкуванні. Нею варто пишатися і точно не варто приховувати: врешті-решт, щоб знайти голку в сіні, варто просто його спалити», – Тетяна, 2-Ж.
«Для мене рідна мова це найрідніше і мені дуже прикро, коли українці розмовляють російською. Втім, коли чую, що хтось говорить справжньою українською, то відразу з'являється повага до цієї людини і гордість», – Олена, 3-Р.
Сподіваємося, що щирі відповіді наших студентів надихнули Вас на любов та повагу до рідної мови.
Ірина ХРИПУН, 4-Р
