Альона Войцеховська – студентка-журналістка другого курсу. Вважає, що зараз навчання та робота для неї – це ціле життя, в якому вона розвивається, знайомиться з цікавими людьми, прагне до нових звершень. Працювати журналісткою їй неабияк подобається: «Для мене це перший пріоритет. Моя робота приносить задоволення, я б ніколи не пішла працювати туди, де було б нецікаво», – розповідає дівчина.
Бачу ціль – не бачу перешкод
Альона народилася в селі Вербівка Черкаської області. У дитинстві займалася хореографією: «Разом з колективом їздили на різноманітні конкурси та виступали на концертах, але я не змогла продовжувати, бо не було фінансової допомоги. Тому моя мрія стати танцівницею так і не здійснилася», – пригадує вона. Бабуся дівчини розповідає, що у дитинстві онучка була слухняною, доброзичливою дівчинкою, завжди намагалася усім допомагати: «Вона виросла цілеспрямованою людиною, якщо надумала щось зробити, то наполегливо долатиме будь-які перешкоди і не опускатиме руки», – каже Галина Сергіївна.
Альона вчилася добре, завжди була ініціативною, з радістю виконувала будь-які завдання: представляла школу на конкурсах, брала участь у навчально-польових зборах, виступала на святах. Хоч деякі предмети зі шкільної програми їй давалися нелегко, вона прагнула знати все на «відмінно»: «Я переймалася за кожну оцінку, могла навіть плакати через те, що погано написала контрольну роботу. Доводилося вчити допізна уроки заради бажаного результату», – каже дівчина.
Друзі Альони розповідають, що вона дуже вперта, бачить ціль – не бачить перешкод. Проте саме впертість та старання впливають на успіх у повсякденному житті. Анастасія Іваненко, подруга дівчини, каже, що їхня дружба розпочалася з випадкової поїздки й триває вже п’ять років: «Ми завжди одна одну підтримуємо, намагаємося допомогти попри відстань. Міцна дружба – це коли мої батьки цікавляться, як справи в Альони й говорять, щоб вона частіше заходила в гості. У такі моменти розумієш, що з цією людиною ти будеш спілкуватися за будь-яких обставин», – каже Настя.
Своєю поганою звичкою Альона вважає надмірну емоційність, але такою вона може бути лише з близькими, для інших – стримана. Дівчина зізнається, що не любить нікому розповідати про свої мрії та плани на майбутнє. Каже, що це не тому, що вона потайна, просто одним із її принципів є «не кажи гоп, поки не перескочиш». Вільний від навчання час дівчина любить проводити з друзями, ходити на прогулянки до Дніпра та відвідувати кав’ярні. Але найбільше чекає на поїздки додому: «За чашкою чаю я розповідаю бабусі про свої досягнення, вона завжди мене підтримає та зрозуміє. Для мене найголовніше – реакція рідних на те, що я роблю», – каже дівчина. Бабуся дівчини пригадує, що онучка до останнього не знала, якою буде її майбутня спеціальність: «Я радила, щоб вона обрала професію вчителя або медичної сестри, проте вона захотіла стати журналісткою. Це її вибір, а я завжди намагаюся її підтримувати і приймати будь-які її рішення. Радію, коли вона надсилає мені фото з тренінгів і розповідає про роботу», – каже бабуся дівчини Галина Сергіївна.
Вона обрала журналістику й жодного разу не пошкодувала про це. Сама ж називає себе «зацикленою» на майбутній професії. На другому курсі студентка вирішила поєднувати навчання з роботою. Тепер вона працює журналісткою на телеканалі «UA: Черкаси». Дівчина думала, що коли почне працювати, відразу буде ведучою ранкової програми «Доброго ранку, Черкащино!», але попереду на неї чекали два місяці випробувального терміну, під час якого колеги допомагали їй увійти в курс телевізійної справи. «Перед зніманнями я часто хвилювалася, тому що в мене ще не було практики – це моя перша робота. Але мала велике бажання реалізуватися творчо та розвиватися в цій галузі», – каже Альона. Працювати журналісткою на телеканалі «UA: Черкаси» їй подобається, останнім часом робота стала для неї другою домівкою.
Дівчина розповідає, що у них дружній, привітний колектив: «Коли Альона вперше прийшла до нас, то я зрозуміла, що в неї є величезне бажання працювати і створювати щось нове й цікаве для глядачів. Вона дуже активна, комунікабельна, товариська і, як я кажу, «хвацька» дівчина, яка завжди готова до будь-яких завдань. Звичайно, є вершини телевізійної журналістики, які ще доведеться підкорити, але я думаю, що їй це неодмінно вдасться. Принаймні, ми готові в цьому допомагати», – розповідає колега дівчини, ведуча ранкової програми «Доброго ранку, Черкащино!», – Вікторія Скубацька. Робота на телеканалі «UA: Черкаси» пішла дівчині на користь, вона навчилася писати сценарії до рубрики «Цей день в історії», яка за нею закріплена, знімати сюжети на різноманітні теми, проводити опитування.
«Мене цікавить абсолютно все»
Вона обрала журналістику, тому що хотіла реалізуватися творчо і розвиватися в цій професії. Їй дуже хотілося якомога швидше почати навчання, тож уже на першому курсі шукала тренінги, форуми, які стосувалися вдосконалення вмінь та навичок журналіста. В університеті дівчині важко давалися заняття з української мови: «У мене, наприклад, дуже складно було з мовою в ЗМІ. Я не могла запам’ятати чи зрозуміти правила. Інколи через це навіть плакала. У такі моменти навчання здавалося досить складним», – пригадує Альона і додає, що які б труднощі не виникали під час навчання та на роботі, жодного разу не пошкодувала, обравши цю професію. За два роки, проведені в університеті, студентка вивчила багато теоретичного матеріалу, отримала базові знання: «Альона мене вражає передусім своєю відповідальністю, доброзичливістю та сумлінністю, правильним ставленням до завдань і до роботи. У неї немає гострого неприйняття, якщо треба щось робити. Ще в неї є така риса – вона дуже переймається навчанням. Прагне, щоб усе в результаті було гаразд. Вона дуже наполеглива. Можливо, у стартових позиціях шкільна база була слабшою, ніж в інших. Але я дивлюся, як вона працює, попри те, що, можливо, через роботу не вистачає часу», – розповідає Олена Цапок, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій.
В університеті дівчина продовжувала виявляти свою ініціативність, реалізовувалася як особистість, була учасницею студентської ради, з якою їздила до дитячого будинку, допомагала в підготовці різноманітних свят, але найбільше їй сподобалося бути ведучою на Новий рік. «Мені цікаво абсолютно все, я люблю бути постійно в «шаленому» ритмі», – зізнається студентка. Одногрупниця дівчини Анжеліка Музиченко розповідає, що Альона – вірна подруга, яка завжди готова допомогти, вміє постояти за себе та цілеспрямовано йти до своєї мрії: «Альона Войцеховська, ніби троянда: ніжна, тендітна та жіночна. Але якщо назвеш її Олена ВойцехІвська – тікай щодуху! Бо вмить вона із квіточки перетворюється на кактус. Якщо без жартів, то насправді ціную й поважаю її. У неї є одна слабкість – любов до журналістики. Вона нею марить вдень і вночі. Вірю, що у Альони все вийде, адже у свої 19 вона вже працює на телеканалі. Для мене це людина, яка знає, чого хоче, але ніколи не буде йти по головах заради свого «я»», – розповідає Анжеліка.
Альона зізнається, що поєднувати роботу за фахом з навчанням складно. Доводиться бігти на пари, а після них швидко – на знімання. Робота вимагає багато часу, тому коли через свою зайнятість дівчина не може прийти на пари, то попереджає викладачів, які з розумінням ставляться до цього: «Поєднувати можна, але не кожний витримає такий напружений ритм. Коли потрібно думати і про навчання, і про роботу. Мені доводилося бігати, немов «ошпареній», однак подобається таке навантаження, – каже студентка та додає, – якщо ви боїтеся постійної зайнятості, камери, людей – не варто обирати журналістику».
Подальші плани Альони – розвиватися в професійному плані. Зараз вона працює журналісткою в ранковій розважальній програмі, але в майбутньому мріє стати ведучою. Дівчина завжди знала, що хоче бути в кадрі, а не писати матеріали в газеті: «Хочу бути телеведучою – це моя мета. Прагну пробуватися в різних жанрах тележурналістики, покращувати свою дикцію. Для мене важливо стати професіоналом своєї справи», – каже Альона.
Джерело: Кафедра журналістики, реклами та PR-технологіій
Фото: прес-служба ННІ УФСК
