Майбутні спеціалісти змогли на собі відчути всі переваги та недоліки роботи у друкарні. Комусь відразу сподобався запах фарби та «свіжого» паперу, а злагоджена робота друкарських машин тільки надихала. Для когось запах фарби став причиною головного болю, а шум від машин тільки заважав. Із цих відчуттів студенти вже можуть зрозуміти, чи захочуть працювати коли-небудь у подібних умовах.
Юлія Анатоліївна провела детальну екскурсію під час якої студенти мали змогу спостерігати за роботою кожної друкарської машини, навчилися розрізняти між собою офсетну машину та ризограф, термотрансферний прес та різальний плоттер. Багато цікавого Юлія Чабаненко розповіла про створення самої книги: різні матеріали палітурок, обкладинок, методи зшивання (чи склеювання) сторінок книги. Студенти дізнались про певні особливості під час вибору палітурки:
"Знаємо, якщо книга розрахована на людей похилого віку, то їм треба, щоб блищало , тому палітурка буде ламінована. Якщо ж книга зорієнтована на більш молоде покоління, то можна вибрати матову обкладинку", – говорить Юлія Чабаненко.
Власниця друкарні розповіла і про «таємницю неякісного склеювання сторінок у книзі» деяких видавництв: «Це є певний маркетинговий хід. Видавництвам потрібно, щоб книгу купували, а не передавали з рук в руки. Тому до кінця першого прочитання така книга цілком може розпастися, а ваш зацікавлений друг буде купувати вже нове видання, а не позичати у вас».
Кінцевою зупинкою екскурсії був коректорат. Його працівники розповіли багато смішних історій. Відрізнилася з усіх розповідь про те, як невдоволений редагуванням автор прийшов до редактора з 11-томним словником перевіряти кожну виявлену помилку. Варто було побачити вираз обличчя цього автора, коли з-під столу редактор витягла такий самий словник.
Найдивнішим для студентів було те, що головний редактор і коректор не використовує коректурні знаки з двох причин :
по-перше, цей працівник – самоучка , філолог за освітою;
по-друге , більшість авторів не розуміє коректурних знаків , тому коректор редагує твори за допомогою позначок, які використовують вчителі у школах, перевіряючи роботи учнів. Під час цієї розмови виявилося , що й сама власниця видавництва та друкарні за освітою інженер-системотехнік. Так сталося, що Юлії Чабаненко доводилося спочатку самій редагувати, набирати і друкувати видання. Тому , на думку студентів , це надзвичайно працьовита і цілеспрямована особистість, просто універсальний спеціаліст!
Завзята розповідь Юлії Чабаненко надихнула першокурсників на те, що головне – власна мрія і робота над собою. Усього можна навчитися самотужки, треба лише вірити , що досягнення мрій – це реальність. Звичайно, для роботи видавця треба уміти знаходити спільну мову з людьми, бути інколи персональним психологом , мати неабияке терпіння, вміти переконувати, але це все прийде з досвідом.
Анна ТИХА, 1-Р
Фото Руслана КРИЖАНІВСЬКОГО, 1-Р
