27 листопада тринадцятеро небайдужих членів студентської ради ННІ УФСК завітали до Смілянського дитячого будинку-інтернату. Серед них були представники спеціальностей української філології, журналістики та видавничого бізнесу.

У закладі наразі перебувають вихованці віком від 4 до 27 років, із різними особливостями фізичного та розумового розвитку. Є й особливо «важкі» діти, які прикуті до ліжка. Відповідно, список потреб дитячого будинку досить великий. Кожного дня з вихованцями інтернату працюють логопеди, психологи, фізіотерапевти та інші спеціалісти. Проте ще чимало потреб дітей залишаються незадоволеними. Неофіційний девіз закладу - життєствердний рядок Лесі Українки: «Щоб не плакать, я сміялась!». Саме тому студентською радою було прийнято рішення про постійну допомогу інтернату.

«Оскільки цей дитбудинок знаходиться в моєму рідному місті, я знала куди йду та чого очікувати. Ми бачили, як дітям потрібна наша увага та наше спілкування, можливо, навіть більше, ніж подарунки», - говорить першокурсниця Катерина Бондар.

Студенти провели з вихованцями дитячого будинку декілька ігор, побували на репетиції концерту в місцевому будинку культури, клубі та поспілкувалися з дітьми. 

«Вони всі дуже щирі, усміхнені й талановиті. Ми слухали чудовий спів старших вихованців. Загалом лунали пісні про Україну, що дуже порадувало нас», - ділиться враженнями працівник інформаційного відділу студради Альона Войцеховська.

Наостанок члени студентської ради написали з дітьми листа до Святого Миколая й пообіцяли приїхати напередодні свята. Головним завданням вони для себе визначили пошук бажаних подарунків для вихованців Смілянського дитячого будинку-інтернату.

Автор: Наталія Напорко, 1-Р

Фото: Олена Вейцеховська, 1-Ж