У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького напередодні Великодня проходить низка майстер-класів із писанкарства.

Майстриня із Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру Юлія Бухал разом з директоркою «Музею українського рушника» Наталією Ярмоленко навчали розмальовувати писанки студентів та викладачів ННІ української філології та соціальних комунікацій й ННІ іноземних мов.

Писанкарство — це не просто розпис яєць, а давнє сакральне мистецтво. Здавна яйце вважалося символом життя, добробуту та відродження. Раніше кожна господиня бралася до роботи без жодних ескізів чи олівців, виводячи візерунки одразу воском. Саме цей автентичний метод — за допомогою воску та «великої свічки», якої вистачає надовго — опановували учасники заходу.

— Раніше я  писала писанки для себе. А цьогоріч вперше проводжу майстер-класи для молоді. Тут не потрібні особливі навички чи художня освіта — кожен може створити власну писанку, головне — бажання, —прокоментувала майстриня Юлія Бухал.

Пані Юлія також поділилася з учасниками цікавими лайфхаками: як визначити центр яйця та про те,  якщо писачок забився, варто потерти його кінчик об папірець із нанесеним штрихом олівця — графіт допоможе очистити інструмент, і можна малювати далі.

— Для сучасних студентів такі заходи — це спосіб відволіктися та зануритися в традиції своєї культури, — поділився враженнями про захід студент Антон Грім.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького активно залучає учнівську молодь до діалогу про майбутню освіту.

8 квітня 2026 року відбулася зустріч викладачів кафедри — професорки Ганни Мартинової та доцентки Тетяни Щербини — зі школярами Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 17. Разом зі студентами 4 курсу спеціальності А4 «Середня освіта. Українська мова і література» вони презентували освітні можливості ННІ української філології та соціальних комунікацій.

Під час зустрічі викладачі ознайомили майбутніх абітурієнтів зі спеціальностями та освітніми програмами, за якими можна опанувати фах у ННІ української філології та соціальних комунікацій, і наголосили, що в Черкаському національному університеті можна здобути всі рівні вищої освіти, а також окреслили можливості професійної реалізації випускників, переваги навчання та перспективи подальшого працевлаштування. Зокрема, Ганна Мартинова зауважила, що в сучасному інформаційному суспільстві зростає потреба у фахівцях, які професійно працюють зі словом, створюють якісний контент і забезпечують ефективну комунікацію. Крім того, бути філологом — це не лише престижно, а й цікаво, адже ця професія поєднує інтелектуальний розвиток, творчість і широкі можливості для самореалізації. Викладачі акцентували, що філолог — це носій культурних цінностей. Він зберігає, досліджує та популяризує мову й літературу, формуючи національну свідомість і культурну ідентичність.

Цікавим і пізнавальним елементом заходу став інтерактив, підготовлений студентками Катериною Маслюк і Марією Маслюк. Для учнів 11 класів вони провели захід-змагання «Збережи мову й пісню своєї бабусі». В ігровій формі школярі ознайомилися з особливостями діалектного членування української мови, активно долучалися до виконання завдань, пригадували діалектні назви квітів і страв, а також пояснювали специфіку походження українських прізвищ.

Своїми враженнями від проведення заходу поділилася студентка Марія Маслюк:

— Емоції лише позитивні! Трохи хвилювалася на початку, але щира реакція учнів усе змінила. Було багато усмішок, зацікавлення та живого спілкування. Усе пройшло легко, жваво й по-домашньому тепло. Щиро вдячна своїм викладачам за надану можливість проявити себе, отримати цінний досвід і відчути радість від спілкування з учнями.

Учениця 11-А класу Анна Коляда додала:

— Дослідженням діалектної лексики зацікавилася ще три роки тому, коли перейшла в клас, у якому українську мову і літературу викладає Тетяна Василівна Щербина. Цьогоріч під її керівництвом у збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Стилістичний вимір українського слова» (Житомир, 2026) опублікувала перше у своєму житті дослідження — тези «Мотивація прізвиськ у говірках Золотоніського району». Після сьогоднішнього спілкування з викладачами й студентами переконалася в правильності свого вибору стати філологом.

Зустріч відбулася в дружній та невимушеній атмосфері, викликала жвавий інтерес у старшокласників і сприяла формуванню їхнього уявлення про сучасні можливості філологічної освіти.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Студенти та викладачі кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького прослухали лекцію від представників «Суспільного мовлення» на тему «9 років реформи Суспільного мовлення,  що вдалося і які виклики».

Завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Тетяна Бондаренко відкрила захід та представила спікерів. Це голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, заступник шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа та член наглядової ради НСТУ, програмний директор «Детектор медіа» Вадим Міський.

Привітав учасників заходу  в.о. ректора Євген Кирилюк:

— Сьогодні роль незалежної журналістики, зокрема «Суспільного мовлення» та таких організацій, як «Детектор медіа», є визначальною у процесі розбудови українського громадянського суспільства. Для нашого університету така співпраця має особливу цінність, адже вона забезпечує фундаментальну базу для практичної підготовки та професійного становлення майбутніх фахівців. Ми високо цінуємо наше партнерство і маємо намір надалі поглиблювати взаємодію у цьому напрямі.—

Тетяна Бондаренко, звертаючись до присутніх, наголосила:

— Ця зустріч є частиною системної роботи кафедри з організації фахових дискусій для студентства. Це виняткова нагода перейняти досвід у лідерів думок, на чиї авторитетні погляди ми орієнтуємося під час освітнього процесу.

Під час зустрічі зі студентами-журналістами секретар Наглядової ради НСТУ та програмний директор «Детектор медіа» Вадим Міський пояснив унікальний статус «Суспільного мовлення» в Україні:

— Чим «Суспільне» відрізняється від комерційних каналів? У «1+1», «СТБ» чи «Української правди» є конкретні власники. А хто власник «Суспільного»? Кожен із нас. Воно належить народу України, і я — така ж його частина, як і ви. Це медіа працює на ваші інтереси, а не на політичні амбіції приватних осіб.

Вадим Міський провів інтерактивний екскурс світовою мапою суспільних мовників — від легендарної британської BBC до шведського радіо. Спікер зауважив, що наявність незалежного суспільного мовлення є маркером демократії: у країнах із тоталітарними режимами, як-от Північна Корея чи росія, медіа залишаються лише інструментом державної пропаганди, тоді як навіть у маленьких державах, як Монако, зараз активно створюють власні незалежні суспільні інституції.

Лектор детально розібрав ключову відмінність між старим державним телебаченням та реформованим «Суспільним». Якщо раніше медіа обслуговували інтереси правлячої верхівки, а тексти цензурувалися «в кабінетах», то сьогодні головною опорою «Суспільного» є незалежна редакційна політика. Фінансування з бюджету — це кошти платників податків, тому мовник підзвітний не уряду, а громадянам через Наглядову раду, куди входять представники громадських організацій та різних сфер суспільства.

Окрему увагу було приділено соціальній відповідальності. На відміну від комерційних медіа, які полюють на платоспроможну аудиторію та рейтинги, «Суспільне» працює для всіх: створює контент для дітей, людей з інвалідністю, національних спільнот та внутрішньо переміщених осіб. Спікер наголосив, що задоволення інформаційних потреб таких нішевих аудиторій є обов’язком «Суспільного», оскільки ці запити часто ігноруються приватним ринком через низьку прибутковість.

Голова наглядової ради НСТУ та заступник шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа під час зустрічі розповіла про тернистий шлях реформи, що тривав десятиліттями:

— Перший законопроєкт про «Суспільне» з’явився ще у 1997 році, але закон ухвалили лише після Революції Гідності у 2014-му. Чому так довго? Бо кожна влада розуміла: державні медіа — це ресурс, який у неї заберуть. Реформа полягала в тому, щоб нарешті «відірвати» медіа від правлячої верхівки. У медіа інша функція: писати про владу добре, якщо вона робить добре, і критикувати, якщо вона помиляється. Саме це відрізняє журналістику від пропаганди.

Світлана Остапа детально описала масштабну трансформацію, яка почалася на базі 30 застарілих державних телерадіокомпаній. Реформаторам довелося не лише об'єднувати структури, а й проводити «генеральне прибирання»: від оформлення занедбаного майна до скорочення роздутих штатів, де роками числилися «підсніжники» (люди, що лише отримували зарплату). Сьогодні «Суспільне» — це потужна конвергентна платформа, куди входять кілька телеканалів, радіо та масштабні діджитал-проєкти. Окремий акцент спікерка зробила на стратегії «Digital First». Розуміючи, що молодь майже не дивиться традиційне телебачення, мовник зосередився на розвитку YouTube-каналів та соцмереж. Студенти дізналися про унікальні проєкти: від цифрової платформи дитячого контенту «Бробакс» до «Суспільної медіатеки» з оцифрованими архівами унікальних відео й аудіо від 1920-х і до сьогодні. Світлана Остапа наголосила, що для «Суспільного» головним показником є не комерційний рейтинг, а довіра, яка сьогодні сягає вражаючих 79% серед регулярних споживачів новин компанії.

Спікерка презентувала «Суспільне» як захисника української ідентичності. Вона згадала про сучасний канал «Культура», шалену популярність Радіодиктанту національної єдності (який у Гуглі обійшов навіть шоу «Холостяк»!) та створення документальних хітів рівня BBC, як-от серіал «Колапс: як українці розвалили імперію зла». Також Світлана Остапа запросила майбутніх журналістів ЧНУ до участі в програмах підтримки молоді, де студенти можуть отримати менторів від «Суспільного» та реалізувати власні медіапроєкти.

Захід організований ГО «Детектор медіа» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Сьогодні святкує свій 70-річний ювілей Наталія Миколаївна Остапенко, докторка педагогічних наук, у свій час професорка кафедри методики навчання, стилістики й культури української мови, декан факультету української філології, проректорка з навчальної роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Колектив ННІ української філології та соціальних комунікацій підготував нарис про життя та діяльність Наталії Миколаївни та вітання зі знаковою датою.

А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.
Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля
і збагнеш – на промінь багатша
стала раптом твоя земля
Ліна Костенко.

Мистецтво бути Людиною

Наталія Миколаївна Остапенко, доктор педагогічних наук, професор, народилася 20 квітня 1956 року в м. Шпола Черкаської області в сім’ї Гончаренків Миколи Амосовича та Надії Степанівни.

Після закінчення Шполянської середньої школи №1 в 1972 році Наталя вступає до Черкаського державного педагогічного інституту імені 300-річчя возз’єднання України з Росією на філологічний факультет (українське відділення), який успішно закінчила в 1978 році.

Свою трудову діяльність Наталія Миколаївна розпочала з посади вчителя-словесника Шполянської середньої школи № 5. Через пів року її було призначено заступником директора школи з позакласної та позашкільної роботи. Ключовим у її долі виявився телефонний дзвінок з Черкас. Телефонувала завідувач кафедри українського мовознавства педагогічного інституту Передрій Ганна Романівна, кураторка академічної групи, в якій навчалася колись Наталя. На кафедрі звільнилося місце старшого лаборанта. Саме ця пропозиція різко змінила всі наміри 24-річної дівчини, молодої, повної ентузіазму та молодечого запалу. Працюючи на посаді старшого лаборанта, Наталя Миколаївна вже розпочала займатися науковою роботою, їздила до Києва в Науково-дослідний інститут педагогіки та до столичних бібліотек.

У 1981 році Наталія Миколаївна стає аспіранткою Лабораторії методики навчання української мови при Науково-дослідному інституті педагогіки АПН України. Зараз ювілярка зізнається, що їй щастило в житті на доленосні зустрічі. Саме таким виявилось знайомство з Олександром Михайловичем Біляєвим — членом-кореспондентом АПН України, доктором педагогічних наук, професором, керівником кандидатської дисертації Наталії Миколаївни. Від свого наставника Наталя Миколаївна перейняла надзвичайну професійну добропорядність, яка заснована на високих моральних принципах. Перш за все потрібно в кожній людині бачити особистість, зрозуміти її прагнення й поривання, а основним важелем у будь-якій справі Наталя Миколаївна вважає добре слово, гуманне ставлення. Саме ці ідеї завжди пропагував Олександр Михайлович.

За три роки навчання в аспірантурі Наталя Миколаївна встигла зробити все: скласти кандидатські іспити, вийти заміж, народити сина Володимира, написати кандидатську дисертацію «Самостійна робота учнів на уроках української мови в 5-6 класах», яку блискуче захистила 26 червня 1986 року й здобула вчений ступінь кандидата педагогічних наук. Після закінчення аспірантури повернулась викладачем до рідної Альма-матер на кафедру української мови. З 1987 до 1996 року перебувала на посаді заступника декана спочатку філологічного факультету, а потім факультету української філології. За дев’ять років роботи в деканаті підготувала дев’ять щорічних свят — Днів факультету, про які ще й досі захоплено згадують випускники та викладачі інституту.

З 1995 до 2001 року Наталія Миколаївна очолювала кафедру методики навчання та культури української мови. Власне кажучи, за її ініціативи й утворилась ця кафедра факультету української філології. У цей період народжує другого сина Богдана і вже через кілька місяців виходить на роботу, без якої не уявляє себе.

З листопада 2001 року Наталію Миколаївну обирають на посаду декана факультету української філології, на якій перебувала до квітня 2004 року. Цей період запам’ятався колегам і студентам як час розквіту факультету: Наталія Миколаївна — декан, а Ігор Іванович Погрібний (пізніше директор Навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій, нині – голова Первинної профспілкової організації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького) — її заступник; саме за цього тандему па факультеті української філології були найвищими показники успішності та якості знань студентів; було проліцензовано дві нові престижні спеціальності — «Журналістика» та «Видавнича справа», залучено до співпраці провідних науковців у галузі журналістики, відкрито комп’ютерний клас, Лінгвістичний музей, Українознавчий центр, зроблено ремонт у Музеї рушника, в аудиторіях і коридорах факультету. Усе це лише за три роки перебування на посаді.

Чимало викладачів ННІ української філології та соціальних комунікацій вдячні Наталії Миколаївні за дорогу в світ, адже багатьом з її легкої руки та мудрого наставництва відкрились наукові шляхи.

З квітня 2004 року до вересня 2005 Наталія Миколаївна обіймала посаду проректора з навчальної роботи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. З вересня 2005 до вересня 2007 року була переведена на посаду старшого наукового співробітника кафедри методики навчання стилістики й культури української мови з метою написання докторської дисертації. Доля знову усміхнулась Наталії Миколаївні й подарувала зустріч з Любов’ю Іванівною Мацько — академіком, дійсним членом АПН України, доктором філологічних наук, професором — не лише науковицею зі світовим ім’ям, а й надзвичайно цікавою, непересічною особистістю, залюбленою в українське слово, небайдужою до проблем мовної культури в державі, суспільстві. Любов Іванівна — науковий консультант докторської дисертації Наталії Миколаївни «Теоретичні й методичні засади формування лінгводидактичної компетентності в майбутніх учителів української мови і літератури у ВНЗ». Дисертацію блискуче захищено 31 травня 2010 року.

Із 2010 до 2018 року Наталія Миколаївна — професорка кафедри методики навчання, стилістики й культури української мови, автор понад ста публікацій, в тому числі монографій, навчальних посібників, статей у фахових журналах. Ювілярка нагороджена Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України». Мабуть, найголовнішою нагородою ювілярки є вдячність її випускників, для яких вона назавжди стала еталоном професійності, людяності, порядності та неперевершеної жіночності.

На жаль, війна не оминула домівки Наталії Миколаївни, як і родин сотень тисяч українців: у 2022 році, захищаючи територіальну цілісність України від російських нелюдів, загинув Богдан, молодший син родини Остапенків. На території університетського кампусу родина полеглого воїна заклала розарій, який щодня нагадує про невмирущий подвиг Богдана, випускника ННІ економіки і права Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.

Нині Наталія Миколаївна на заслуженому відпочинку, допомагає родині у вихованні трьох онуків — Назара, Доброслава й Владислава. Сьогодні в прекрасній дружній сім’ї Остапенків свято: Наталії Миколаївні виповнюється 70 років. Колектив ННІ української філології та соціальних комунікацій щиро вітає ювілярку.

Шановна Наталю Миколаївно!

Поціновуючи Вашу багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток української науки й освіти, підготовку висококваліфікованих кадрів, високий професіоналізм, відданість обраній справі, активну громадянську позицію, щиро вітаємо Вас зі славним ювілеєм!

Невичерпна енергія, невтомність, мудрість, ясний розум, глибокі та всебічні наукові знання, дивовижна працелюбність і працездатність, уміння ділитися багатим досвідом — це лише невеликий перелік якостей, які Вас характеризують. Ваш життєвий шлях – це дорога яскравої і неординарної особистості, талановитого науковця, учителя вчителів, гідний приклад для багатьох поколінь. У день народження щиро бажаємо Вам добра, здоров’я, світлих мирних днів і невичерпного оптимізму. Нехай кожен день збагачує Вас новими ідеями, а душа квітне любов’ю до людей і гордістю за величне фахове покликання. Хай добром і щирістю стелиться Ваша життєва дорога, кожна мить нехай буде прекрасною, неповторною та яскравою!

Із глибокою повагою і вдячністю колектив
ННІ української філології та соціальних комунікацій

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Науковці кафедри журналістики, реклами та PR-технологій стали експертами в дослідженні видання «Прочерк». Журналісти "Прочерку" дослідили популярний месенджер Telegram. Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні.

Месенджер, який став медіа. Майданчик, де поруч із перевіреними новинами живуть фейки, анонімки і канали з «шокуючим контентом». Черкащина — не виняток із загальноукраїнської телеграм-реальності. І якщо раніше ми говорили про друковані медіа Черкащини, то нині поговоримо про сучасний і найпопулярніший канал — Telegram.

Telegram у світі

«Інтерньюз-Україна» презентував ґрунтовне дослідження. Telegram продовжує бути основною соціальною платформою як для спілкування, так і для отримання новин, значно випереджаючи результати інших мереж. За останні п’ять років Telegram пережив значні трансформації. Якщо у 2020-му він був радше альтернативою, інструментом для ентузіастів, журналістів і політичних активістів, то у 2025-му це вже повноцінна цифрова екосистема зі своїм ринком, ієрархією, конкуренцією та навіть тіньовою економікою, пишуть «texty.org.ua» і далі інформують:

У 2020-му в Telegram загалом було близько 1,7 млн каналів, у 2025-му — вже понад 11,3 млн. Щороку додається більш як 2 млн нових каналів. Це свідчить про сталий розвиток екосистеми і появу на ринку нових гравців. Торік частка каналів, які щодня долають поріг у тисячу нових підписників, зросла на 109% порівняно з 2023-м (ідеться про канали без ознак накрутки підписників). Це означає, що новачкам стало простіше набирати першу критичну масу.

Причина — зміна поведінки користувачів. Telegram перестав бути місцем одного-двох улюблених каналів. Люди активніше підписуються, тестують новий контент і так само активно відписуються.

Український сегмент Telegram залишається надзвичайно політизованим. Понад 90% користувачів підписані на новинні та політичні канали. Перегляди контенту за участю політичних та військових діячів обчислюються мільярдами.

Президент України Володимир Зеленський зібрав понад 16,2 млрд переглядів — це більше, ніж усі 15 найпопулярніших персон разом узяті. Окремий кластер формують діячі оборонної сфери.

Близько 60% бізнес-каналів має офіційну верифікацію — показник, який ще кілька років тому був нетиповим для цієї платформи.

Тобто Telegram стає не стрічкою новин, а операційною системою повсякденного життя. І винагороджує тих, хто мислить як маркетолог, а не як журналіст.

Станом на жовтень 2025-го в базі Telemetrio зафіксовано близько 199 тис. каналів з ознаками накрутки. Це лише 1,76% загальної кількості. На перший погляд, небагато. Але за рік кількість таких каналів зросла більш ніж на 120 тис. Причина тут не в «аморальності» авторів, а в економіці: що дорожча реклама, то більший стимул накручувати цифри. Нині український сегмент Telegram — це вже не альтернативний канал комунікації, а повноцінна інформаційна інфраструктура, пишуть «texty.org.ua».

Хто найбільший

Якщо розкласти черкаський Telegram за кількістю підписників — картина виходить показова.

Абсолютний лідер — офіційний канал голови Черкаської ОВА: 268 951 підписники (тут і далі показники станом на вечір 8 квітня – ред.). Це більше, ніж у будь-якого місцевого медіа чи розважального каналу регіону. Показник говорить сам за себе: в умовах війни люди хочуть чути владу напряму, без посередників.

Далі — так звані «типові» й анонімні канали, які давно стали окремим жанром українського телеграму. «Труха Черкаси» — 171 296 підписників. «Типові Черкаси» — 75 698. «Доброго вечора, ми із Черкас» — 52 209. «Мої Черкаси Умань» — 37 510. Ці канали здебільшого не мають редакції у класичному розумінні, часто анонімні, публікують суміш місцевих новин, курйозів, репостів і читацьких дописів. Саме вони формують масовий інформаційний порядок денний — і саме вони найменш прозорі з точки зору джерел і відповідальності.

Серед медіа з редакціями виділимо «Суспільне Черкаси» з 28 774 підписниками, «18 000 Шо там у Черкасах?» — 22 997 підписників. «Славні Черкаси» — 19 293 підписників. За ними сайт «Про все» — 13 418, «Cherkasy Post» (редакція ЗМІ.СК.ЮА) — 12 159, «Procherk.info» — 7 974, «Такі новини ЧЕ…» (сайт «Вичерпно») — 4 281.

Є й менші, але впізнавані: «Гончаренко центр Черкаси» — 3 269 підписники, телеканал «Антена» — 1 226, міський голова обласного центру — 2 090. Телеканал «Умань ТРК» — 827 підписників. І зовсім камерне, наприклад, пізнавальні програми радіо «На хвилі Корсуня»: 35 підписників.

Вкрай популярним був на Черкащина telegram-канал поліції «Безпечна Черкащина». Але згодом через засилля ботів його було видалено.

До слова, як нам повідомила черкаське представництво Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, згадані телеграм-канали в Нацраді від Черкаської області не зареєстровані.

– Якщо вони зареєстровані як медіа офіційно в Нацраді, то можна стовідсотково вважати їх онлайн-медіа. Наприклад, в січні цього року так зареєстрований Нацрадою телеграм-канал «Труха». Водночас, безпосередньо за законом «Про медіа» – це платформи спільного доступу. Маю на увазі всі соціальні мережі. І в цілому зобов'язань у соцмереж як таких перед Нацрадою немає. Вони зареєстровані за кордоном. З іншого боку, їхній контент не має суперечити інформаційному законодавству України. Але в цьому разі за ним стежити мають інші органи, — каже доцентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б Хмельницького Олена Цапок.

Ми звернулись до одного з телеграм каналів, «Трухи Черкас», запитали як перевіряють інформацію? Чи працюють з журналістами?

Нам повідомили, що перевіряють інформацію «через факт-чекінг, телефонують службам, своїм джерелам». Публікують «лише офіційні дані, плюс через підтверджені джерел, і дані, які їм надсилають, але перевіряють». Інколи працюють з журналістами.

Стрічку новин формує адмін. Щодо формування рекламної пропозиції, цю інформацію не коментують.

Телеграм-канал «Мої Черкаси Умань» взагалі відмовились що-небудь коментувати.

У телеграм-каналі «Суспільне Черкаси» наразі понад 28 тисяч підписників.

— Ми бачимо, що наша аудиторія активно користується цим месенджером і тому працюємо з ним теж, — говорить керівниця диджитал-групи «Суспільне Черкаси» Сніжана Калюжна.

За її словами, дослідження «МедіаТрек 2025», яке здійснили компанії Kantar, Ipsos, MZ Hub на замовлення Суспільного і партнерів, показало, що месенджери зараз найшвидший і найпопулярніший канал для отримання новин (ним користується 81% опитаних), а місцеві телеграм-канали Суспільного входять у п’ятірку лідерів.

– Тож ми вважаємо важливим бути там, де є наша аудиторія, і надавати якісну оперативну та перевірену інформацію. Ми не оприлюднюємо в телеграмі конфіденційної інформації. Журналісти Суспільного працюють з перевіреними джерелами, пріоритет — достовірність й перевірка фактів, навіть якщо це потребує більше часу. Тому у подачі новини швидкість не визначальний фактор, але дуже вітається.

– Більшість матеріалів, які потрапляють в стрічку телеграму, вже є у місцевій вкладці на сайті Суспільне Новини https://suspilne.media/cherkasy/ та адаптовані під різні платформи — мають короткі й зрозумілі описи, які мотивують аудиторію переходити до повної версії, аби дізнатися подробиці. Такий підхід дозволяє зберігати довіру аудиторії, не жертвуючи якістю контенту, і водночас залишатися конкурентними в умовах швидкого новинного середовища, - зазначає Сніжана Калюжна.

Чому телеграм — це серйозно

Усі ці канали — від 35 підписників до чверті мільйона — об'єднує одне: вони працюють там, де працює інтернет. А телеграм працює навіть там, де інтернет ледве дихає.

Колеги-журналісти з прифронтових територій пояснюють феномен телеграму просто: навіть при слабкому або нестабільному інтернет-з'єднанні месенджер завантажується швидко і без збоїв. Там, де сайти не відкриваються, телеграм працює. Тому саме він став головним каналом новин там, де це найбільше потрібно.

В окупації — це гостріша ситуація. Люди заходять вручну через пошук, читають потрібні канали і одразу видаляють їх, виходячи надвір, щоб не мати проблем із фільтраційними перевірками. На Черкащині до такого, на щастя, не доходить. Але власна проблема є — і вона називається фейк. Фіксувалися новини з ТЦК, або пожежі, що потребували уточнення і потім виявлялося, що це не черкаські новини, але вони проходили по черкаським телеграм каналам.

Більшість українців (62%) назвали джерелом новин та інформації соціальну мережу Telegram, свідчать результати дослідження, проведеного міжнародною дослідницькою компанією Ipsos 14-28 листопада 2025 року, результати якого є у розпорядженні агентства "Інтерфакс-Україна".

Зокрема, серед українців віком 18-24 роки назвали Telegram як джерело новин та інформації 84%, серед 25-34-річних – 87%, серед 35-44-річних – 79%, серед 45-54-річних – 74%. Натомість серед 55-64-річних інформацію в Telegram отримують вже 51% респондентів, а серед старших 65 років – лише 30%.

Усі інші джерела назвали менше половини опитаних.

На другому місці – телебачення. На третьому місці – YouTube. Слідом іде особисте спілкування. Соціальна мережа Facebook на п'ятому місці.

Що з регулюванням

Нагадаємо, що Телеграм пов’язують із російськими спецслужбами, його сервери розміщені в Росії, а отже, вся інформація легко опиняється в руках ворога. Повної заборони Telegram в Україні не планується. Однак влада рухається у бік деанонімізації каналів і обмеження джерел дезінформації, пов'язаних із Росією. У парламенті розглядається законопроєкт №11115 про регулювання платформ спільного доступу — він може передбачати штрафи та обмеження для каналів, що поширюють пропаганду, пише УНІАН.

Поки закон не прийнятий — телеграм залишається простором без правил. І читачеві самому доводиться вирішувати: довіряти чи перевіряти. А різниця між каналом із редакцією і каналом із красивою назвою буває непомітна з першого погляду — і дуже відчутна з другого.

– Сьогодні медіаграмотність є не просто окремою навичкою, а базовою компетентністю для кожного студента й викладача. По-перше, в університеті запропоновано категорійну та вибіркову міжгалузеву дисципліну «Інфомедійна грамотність», яку можуть вибрати студенти різних освітніх програм. Вона дає системне розуміння роботи медіа, критичного мислення та безпечного споживання інформації. По-друге, у нас працює Центр медіаграмотності, який є платформою для розвитку практичних навичок, реалізації освітніх ініціатив та взаємодії з експертним середовищем. По-третє, ми регулярно проводимо тренінги як для студентів, так і для викладачів, адже важливо, щоб культура критичного мислення поширювалася на всі рівні освітнього процесу, – каже завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького, директорка Центру медіаграмотності ЧНУ Тетяна Бондаренко.

– Звичайно, у межах спеціальності «Журналістика» посутню увагу звертаємо на перевірку фактів, фактчекінг, аналіз джерел інформації. Ми навчаємо студентів працювати не лише з телеграм-каналами, а й орієнтуватися в ширшому медіапросторі, зокрема користуватися переліком перевірених, так званих «білих» медіа, із яких варто споживати новини. Такий підхід допомагає нам готувати не просто фахівців, а свідомих громадян, здатних критично оцінювати інформацію і відповідально її поширювати, – каже Тетяна Бондаренко.

Легко зареєструватись — легко збрехати

Telegram приваблює простотою входу. Саме ця простота робить його зручним не лише для журналістів і громад, а й для тих, хто використовує платформу в незаконних або маніпулятивних цілях. Нещодавній приклад — детективи Територіального управління БЕБ у Києві викрили групу осіб, які через телеграм-канали продавали незаконно виготовлені сигарети за цінами, значно нижчими за ринкові. Організатор створив кілька каналів, збирав замовлення й відправляв посилки поштою по всій Україні.

Та найпоширеніша проблема — не кримінал, а інформаційний бруд.

«Прочерк» уже фіксував подібне: канали з назвами на кшталт «Україна», «Важливі новини», «Війна» з українською символікою у шапці — але з регулярними вкидами неперевіреної інформації. Типова схема: шокуючий заголовок про відключення світла по всій країні або авіаудар по місту — і посилання, яке веде не на деталі, а на інший канал, що просто накопичує підписників. Саме так, зокрема, поширювалась неправдива інформація про відкриття навігації на Черкащині — яку довелося особисто спростовувати голові Черкаської ОВА Ігорю Табурцю у своєму телеграмі.

Інколи телеграм-канали використовують як злив інформації. Ряд каналів поширили інформацію про посадовців, що в день жалоби відпочивали. Можливо про ці б канали і не дізнався широкий загал, але допис і канали відповідно поширює заступниця мера Черкас Марина Гаркава, бо зачеплено і її ім’я.

«Ніколи не поважала і не реагувала на «чорнуху», але вже немає сил дивитися на ці всі публікації, які поширюють про людей, яких я поважаю. Перекручують ситуацію і паплюжать. Хочу зазначити, що це моє архівне фото, зроблене в обставинах, які не порушують трудове законодавство і використане з приватної переписки. В любому випадку всім з цим жити, згідно ролей. І замовникам, і виконавцям і постраждалим. Правда завжди одна», - емоційно зазначає посадовиця.
Вочевидь, відреагувати та висловитися, - це все що можна в даному випадку, бо як правило знайти кінці в таких каналах дуже складно, якщо це взагалі можливо.
Активно через телеграм люди комунікують, тож слід врахувати і активність шахраїв в телеграмі. Не кожен канал або профіль, з якого вам надходить повідомлення – безпечний. Як зазначають на ресурсі BRAMA, користувачі почали отримувати SMS нібито від адміністрації Telegram про «порушення правил». Це фішинг.

Таким чином шахраї створюють штучний поспіх. Надсилають повідомлення про порушення та «блокування акаунту за 24 години»; маскують посилання. Використовують фейкові адреси, що візуально схожі на офіційні; запитують конфіденційні дані. Через підроблені форми авторизації намагаються перехопити номер телефону та код підтвердження.

Як тримати акаунт у безпеці? Не переходьте за посиланнями; використовуйте двофакторну автентифікацію; дотримуйтесь цифрової гігієни – вводьте дані лише в офіційному додатку. Telegram ніколи не надсилає SMS із посиланнями. Усі офіційні сповіщення приходять лише всередині самого додатка від службового чату, пишуть в МВС.

Telegram на Черкащині — це вже не месенджер. Це інформаційна інфраструктура, де щодня формується картина світу для сотень тисяч людей. І саме тому питання якості контенту тут — не технічне, а журналістське. Анонімний канал із красивою назвою і верифіковане медіа з редакцією виглядають у стрічці однаково — але це не означає, що вони рівноцінні. Журналістика відрізняється від потоку дописів не швидкістю, а відповідальністю: за джерело, за факт, за наслідок публікації. Саме цього Telegram як платформа не гарантує і гарантувати не може — це завдання людей, які за ним стоять.

Telegram на Черкащині — це дзеркало медіаспоживання воєнного часу: швидко, зручно і без гарантій. Чверть мільйона людей читають голову ОВА — і стільки ж потенційно можуть натрапити на фейк із красивою обкладинкою. Різниця між якісною журналістикою й анонімним вкидом у стрічці новин буває в один піксель. Тому головний навик сучасного читача — не швидкість споживання інформації, а вміння зупинитись і запитати: хто це написав і навіщо?

Повна версія статті: «Прочерк»
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Відома українська пареміологиня професорка кафедри української мови та прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Валентина Калько 28 квітня  провела гостьову лекцію для здобувачів першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти ОП «Журналістика» на тему «Когнітивна парадигма як парасолька сучасної лінгвістики».

Учасниками науково-навчального дійства стали студенти, викладачі кафедри журналістики та мовної комунікації НУБІП, доктори, кандидати наук і здобувачі освіти з різних університетів України.

Лекторка обрала стратегійним інформативним акцентом те, що когнітивна лінгвістика – галузь мовознавства, яка вивчає мову як засіб отримання, зберігання, оброблення і використання знань, спрямована на дослідження способів концептуалізації та категоризації певною мовою світу дійсності й внутрішнього рефлексивного досвіду. Вона переконливо довела, що об’єктом когнітивної лінгвістики в її концептуальному інтерпретуванні є мова як експонент когнітивних структур і процесів свідомості, а предметом − співвідношення когнітивних механізмів свідомості з природною мовою та її мовленнєвою реалізацією. У процесі логічного, опертого на переконливі аргументи викладу системно й послідовно потверджено, що осердя когнітивної лінгвістики сформували такі основні проблеми: яку природу має мовне знання? як людина оволодіває мовними знаннями? як індивід використовує мовні знання?

З-поміж пріоритетних напрямів аналізованої мовознавчої сфери вирізнено теорію метафори, ономасіологію і теорію номінації, комунікативну лінгвістику та теорію тексту, що дала змогу розкрити механізм дії когніції в таких мовознавчих царинах, як лексикологія, фразеологія, морфологія, синтаксис української мови ЗМІ, практична стилістика української мови. Основну увагу приділено метафоризаціії як когнітивному процесові, що наскрізно пронизує мовні стратуми, його органічному зв'язкові із журналістським текстом. Метафору потрактовано як найпродуктивніший креативний засіб збагачення мови й вияв мовної економії, як семіотичну закономірність, точніше як використання знаків однієї предметної сфери на позначення іншої, уподібненої до неї тим або тим типом відношень.

Теоретичні положення викладено в чіткій послідовності й доступно. Кожне з них виразно проілюстровано конкретними прикладами, дібраними з різних джерел, серед яких і медійні тексти.

Слухачів захопив стиль наукового викладу, до якого вдавалася професор Валентина Калько, його лінгвокреативна прагматизація. Для різновекторного аналізу глибинних за змістом, експліцитно конотованих метафор застосовано когнітивну процедуру, складниками якої є царина-джерело (наші конкретні, практичні, пізнавальні знання, здобуті в процесі безпосередньої взаємодії з дійсністю, наш досвід) і царина-мішень (недостатньо збагнене, менш конкретне, невизначене знання, яке потребує оприявнення). Кожна з проінтерпретованих метафор постала як самобутнє явище і як національний феномен. По-особливому зацікавили слухачів синестезійні метафори. Валентина Володимирівна поділилася своїми оригінальним дослідницьким досвідом, суть якого студенти зрозуміли й будуть використовувати, коли продукуватимуть власні тексти.

Про вплив лекторки на майбутніх журналістів свідчать численні запитання, що надійшли від них, участь у дискусії. Своїми міркування про когнітивну парадигму і концепцією її дослідження поділилися відомі вчені – доктор філологічних наук, професор Донецького національного університету імені Василя Стуса, професор титулярний (Польща) Тетяна Космеда, кандидат філологічних наук, професор кафедри філології та мовної комунікації Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» Світлана ІГНАТЬЄВА, доктор філологічних наук, професор, кафедри журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України Микола Степаненко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів і природокористування України Наталія Адамчук.

Своє слово про лекцію висловили студенти. Ось деякі їхні міркування:

«Лекція не мала жодних шансів не сподобатися, особливо тим, хто навчається на журналіста. Без розвитку метафор, мабуть, ми б і не дійшли еволюційно до «почесного звання Homo sapiens». Мене лекція захопила не тільки через актуальність проблематики, а й через стиль подачі, який обрала шановна наша гостя. Заімпонувала презентація. Матеріал скомпоновано майстерно, що дало змогу заглибитись і в зарубіжний дискурс становлення цієї важливої сфери мовознавства, і у вітчизняний. Лекція залишила надзвичайно гарні враження, а ще краще та важливіше – інформацію для роздумів. Хотілося, аби такі ерудовані й цікаві лектори, як Валентина Володимирівна, були частими гостями в нашому університеті» (Дмитро Земляной).

«Лекція вразила глибиною інформації, презентація надихнула знаннями. Кожен слайд дає матеріал для роздумів, змушує по-іншому розкодовувати всім нам знайомі метафори. Чудове ораторське мистецтво та харизма Валентини Володимирівни доповнили позитивну картину сприйняття. Майже сотня слайдів «збігли», як одна мить, і – що найважливіше – міцно закарбувалися в пам’яті» (Петро Кужельний).

«Гостьова лекція професора Валентини Калько стала для мене справжнім інтелектуальним поштовхом, що дозволив глибше поглянути на мову крізь призму людського мислення та досвіду. Завдяки цьому заходу вдалося реально збагнути складну сутність когнітивної парадигми як інтегративного підходу, що об’єднує різні напрями сучасного мовознавства та акцентує зв’язок мови з мисленням, досвідом і культурою, а також тим, як ми концептуалізуємо світ і відображаємо його у власних текстах. Особливо цінними для мене стали розмисли про те, що мова є не просто системою знаків, а живим інструментом структурування нашої свідомості, – критично важливим для розуміння сучасних комунікаційних процесів. Такий формат професійного спілкування не лише розширює наш науковий світогляд, а й дає практичне підґрунтя для власних досліджень у сфері журналістики» (Віталіна Заєць).

«Лекція, присвячена дослідженню метафори в українській – і не тільки – мові, надзвичайно змістовна та актуальна, винятково важлива для професійного становлення. Основну увагу приділено не лише традиційному розумінню метафори засобу орнаментальності, а і її фундаментальній когнітивній функції – здатності структурувати наше мислення та забезпечувати сприйняття навколишньої реальності.

Особливо цікавим є розгляд концептуальних метафор у сучасному публіцистичному дискурсі та медіапросторі. Заняття допомогло краще зрозуміти механізми творення авторських метафор. Такий підхід стимулює до глибшого вивчення лексичного багатства української мови та відмови від заклішованих поглядів і підходів. Мали щастя спілкуватися з ерудованою людиною, яка любить слово і вчить нас відчувати та розуміти його силу й красу» (Артем Чорний).

Усі присутні щиро подякували Валентині Володимирівні. Колеги порадили підготувати монографію, актуальність якої очевидна.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Серед переможців Всеукраїнського конкурсу есе для здобувачів вищої освіти та молодих учених «Ген мій — Українець» від Ради молодих вчених при Міністерстві освіти і науки України — студенти спеціальності «Журналістика» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Мар’яна Прудько, Дарина Медвідь та Артем Іщенко.

Творчий захід присвятити до дня народження Тараса Шевченка, аби учасники через власні роботи допомогли утвердити українську національну ідентичність.

Організатори конкурсу ставили за мету розвивати у молоді критичне та креативне мислення, навички аргументованого письма, осмислення поняття «український ген» як сукупності культурних, мовних, ціннісних, історичних і ментальних кодів українця, а також підтримати обдаровану молодь, мотивувати долучатися до наукової діяльності,
Мар’яна Прудько та Дарина Медвідь отримали диплом лауреата II ступеня, а Артем Іщенко став лауреатом III ступеня.

Конкурсанти описували цей термін через сукупність мовних, ціннісних, культурних разом з історичними кодами рідного народу.

Мар’яна, Дарина та Артем подали на конкурс свої есе у номінації «Ген української ідентичності: історія, безпека, цінності», які створили в межах дисципліни «Історія журналістики» під керівництвом кандидатки наук із соціальних комунікацій, доцентки кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Людмили Солодкої. За підготовку студентів до конкурсу вона отримала подяку від Ради молодих учених при МОН.

— Надзвичайно пишаюся Мар'яною, Дариною та Артемом. Їхні досягнення — це свідчення високого інтелектуального потенціалу та глибокої національної свідомості нашої молоді. Есе, які вони підготували, продемонстрували не лише відмінні навички аргументованого письма, а й зріле осмислення цінностей, що формують українську ідентичність. Дуже знаково, що ці роботи народилися саме під час вивчення "Історії журналістики". Адже розуміння історичних та культурних кодів свого народу є тим фундаментом, на якому будується якісна та відповідальна робота майбутніх медійників, — прокоментувала Людмила Солодка.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького продовжує зміцнювати зв’язки із закладами середньої освіти області. 5 травня відбулася зустріч із делегацією Комунального закладу «Іркліївський ліцей», результатом якої стало підписання договору про всебічну співпрацю.

Урочистий захід відбувся в особливій атмосфері «Музею українського рушника» ННІ української філології та соціальних комунікацій. Саме тут наукові традиції університету переплелися з практичними планами на майбутнє.

Розпочала зустріч директорка ННІ української філології та соціальних комунікацій Оксана Іванченко. Вона привітала гостей, наголосивши на важливості партнерства між університетом та ліцеєм для формування майбутньої еліти України.

З вітальним словом до присутніх звернувся в. о. ректора Євген Кирилюк. Він зазначив, що цей договір є не просто формальністю, а стратегічним кроком для розвитку обох закладів:

— Наше партнерство триває вже не перший рік і є по-справжньому змістовним. Багато вчителів цього закладу — випускники університету різних років. Сьогодні ж їхні учні продовжують цю освітню траєкторію, обираючи ЧНУ для свого професійного зростання. Підписана угода дає змогу окреслювати чіткіші орієнтири для вступної кампанії, планувати профорієнтаційну роботу та ще тіснішу взаємодію. Радий, що ініціатива профорієнтаційних виїздів у громади, яку ми розпочали, переростає в реальну співпрацю й живу комунікацію між колективами. Саме так формується довіра та вибудовується спільний результат.

Зі сторони ліцею документ підписала директорка Ольга Гриценко. Згідно з угодою, сторони планують спільно проводити наукові та культурні заходи (конференції, семінари, круглі столи); впроваджувати інноваційні технології в освітній процес; сприяти професійному розвитку вчителів та викладачів; співпрацювати в межах дуальної, неформальної та інформальної освіти, що дозволить перезараховувати окремі навчальні кредити студентам відповідних спеціальностей.

Після офіційної частини для гостей провели насичену культурно-освітню програму. Директорка «Музею українського рушника», професорка Наталія Ярмоленко організувала для делегації екскурсію, познайомивши з унікальними експонатами, що зберігають генетичний код нації.

Співпраця між ЧНУ та Іркліївським ліцеєм обіцяє бути плідною та багатогранною, відкриваючи нові можливості як для учнів, так і для науково-педагогічної спільноти Черкащини.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Учителі-філологи Черкаського та Золотоніського районів стали учасниками тренінгу від Центру медіаграмотності Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на тему «Медіаграмотність та медіакультура».

Захід провели 5 травня Тетяна Бондаренко, завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій, директорка Центру медіаграмотності, та Світлана Коваль, викладачка цифрових медіа, керівниця відділу міжнародних зв’язків.

— Цінно, що ви приходите до нас і ми маємо змогу спілкуватися, адже така співпраця завжди є корисною та ефективною. Ви передаєте нам тих, кого ми надалі навчаємо. Ми розуміємо, наскільки важливо навчати учнів медіаграмотності, щоб вони вміли критично сприймати інформацію та не піддаватися впливу дезінформації, — звернулася до присутніх Тетяна Бондаренко.

На початку тренінгу учасників ознайомили з видами маніпуляцій, розповіли про загрози фейків. Акцентували на важливості розпізнавання та поширення правдивої інформації.

Під час виконання практичних завдань учасники вчилися відрізняти достовірний контент від фейкового, аналізували приклади матеріалів, створених штучним інтелектом, перевіряли, чи здатні розпізнати їх серед тих, що створені людьми. Світлана Коваль дала поради щодо перевірки правдивості фото, показала практичні інструменти для перевірки зображень за допомогою Google Images.

У межах інтерактивної вправи учасники зіставляли фразеологізми із зображеннями смайлів та наводили приклади з медіапростору.

Спікерка Тетяна Бондаренко представила «Білий список медіа» та наголосила на його значенні:

— Ментальна гнучкість — це риса, яку необхідно в собі розвивати. Перед нашим поколінням постає виклик: переосмислювати застарілі знання й постійно опановувати нові, бути відкритими до змін. У цьому нам допомагають саме такі прозорі медіа. Директорка Центру медіаграмотності ознайомила присутніх із переліком медіа, що входять до цього списку, та коротко схарактеризувала кожне з них.

Поділилася враженнями від тренінгу Анастасія Коломієць, консультантка КУ «Центр професійного розвитку педагогічних працівників» Степанківської сільської ради:

— Мені сподобалося, як усе було організовано. Моїх колег активно залучали до вправ, які ми зможемо застосовувати разом з учнями. Захід був цікавим і насиченим, проведеним у сучасному форматі. Зокрема, я планую використовувати продемонстровані сьогодні вправи на своїх уроках.

Автор: студентка 1-Ж курсу Дарія Палій

Фото: студентка 4-PR курсу Олександра Гончаренко

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

За організаційної підтримки Черкаського ОТЦК та СП студенти Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького долучилися до практичного навчання з правил поводження з мінно-вибуховими предметами.

Участь у заході взяли здобувачі освіти ННІ міжнародних відносин, історії та філософії, ННІ української філології та соціальних комунікацій, а також ННІ природничих та аграрних наук.

Під час навчання студенти ознайомилися з будовою та принципами дії різних видів мін і гранат, навчилися розпізнавати вибухонебезпечні предмети на місцевості, відпрацювали алгоритм дій у разі виявлення підозрілих або небезпечних об’єктів.

Окрему увагу приділили правилам безпеки — адже в умовах війни уважність, обізнаність і правильна реакція можуть зберегти найцінніше.

Знання, отримані сьогодні, — це не лише теорія. Це навички, які допомагають бути готовими до реальних викликів.

Захід відбувся за підтримки випускника ЧНУ, який курує напрям комунікацій ОТЦК та реалізує проєкт взаємодії зі студентською спільнотою та громадськістю.

Практичну частину заходу провів інструктор із чималим досвідом у підготовці громадян до національного спротиву в межах військово-патріотичного виховання молоді.

Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького