Ніла Підпала відвідала й наш ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Зустріч відбулася 11 березня у 326 аудиторії ННІ української філології та соціальних комунікацій. Захід став можливим завдяки організації кафедри української літератури та компаративістики.
Модератором зустріч був Василь Іванович Пахаренко – професор, викладач кафедри. Він зауважив, що Володимир Підпалий – це особливий поет, а його твори не схожі на будь-які інші: «Коли я прочитав про нього багато, я зрозумів, що це особливий поет. Перше моє відчуття – це зворушення, яке й досі триває. Насамперед, мене вразила його лірика, незвичайна як на той час. Тоді було модно писати такі офіційні вірші про партію, Леніна, великий жовтень, великий наш народ. А Підпалий писав інші твори. Це була так звана «тиха поезія». Тобто твори про речі такі нібито земні, звичайні, непомітні, але дуже мудрі й глибокі, щирі й справжні».
Детальніше про життя та творчість поета розповідала його дружина Ніла Підпала. Вона вже 20 років у свій день народження, який святкує сьогодні, намагається кудись поїхати, у якесь місто, до студентів чи учнів і поговорити про свого коханого чоловіка. Жінка зауважила, що робить так задля Володимира Підпалого, щоб пам’ять про нього завжди була жива.
У ході зустрічі Ніла Андріївна розповідала про перше знайомство, освідчення, подружнє життя. Із усмішкою на обличчі, жінка згадувала минуле. Розповідаючи про чоловіка, вона зауважила, що для неї він живий: «У моєму житті й зараз присутній Володя. Він ставить останню крапку підтримки. Через думки, друзів». Ніби на підтвердження своєї присутності, під час розповіді про Володимира Олексійовича тричі падала його фотографія. Це створило атмосферу магії та чарівності.
Окрім власних спогадів про чоловіка Ніла Підпала зачитувала уривки згадок друзів поета – Івана Драча, Ліни Костенко. Спогади про Володимира Підпалого ввійшли в збірку «Пішов у дорогу – за ластівками». Це свідчить про високий авторитет серед письменницької еліти.
Зустріч пройшла цікаво, душевно та патріотично: «У кожної людини є свої святості. У мене це онучка, діти. Але є найсвятіші святості – це Україна та українська мова. Найголовніше, щоб ми з вами з гідністю несли ім’я України».
Усіх присутніх полонили історії Ніли Підпалої. Її спогади про чоловіка залишили свій слід у серці кожного. Не залишилася байдужою і викладач кафедри української літератури та компаративістики Юлія Волинець: «На мою думку, такі зустрічі надзвичайно потрібні на сьогодні і студентству, і Україні загалом. Звісно, така душевність, відкритість, щирість не може не вражати. І та позиція, яка висловлена у віршах Підпалого, і яку сьогодні висловлювала його дружина, вона актуальна сьогодні. Дай Бог, щоб сучасна молодь це справді почула так, як цього хотіла вона».
Після завершення зустрічі Нілі Андріївні подарували квіти та побажали сил і натхнення не полишати її місію збереження пам’яті про Володимира Підпалого.
Крістіна ОРЕЛ, 4-Р
Фото Лариси ШУМЕЙКО, 4-Р
