Студенти та викладачі кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького прослухали лекцію від представників «Суспільного мовлення» на тему «9 років реформи Суспільного мовлення, що вдалося і які виклики».
Завідувачка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Тетяна Бондаренко відкрила захід та представила спікерів. Це голова наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, заступник шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа та член наглядової ради НСТУ, програмний директор «Детектор медіа» Вадим Міський.
Привітав учасників заходу в.о. ректора Євген Кирилюк:
— Сьогодні роль незалежної журналістики, зокрема «Суспільного мовлення» та таких організацій, як «Детектор медіа», є визначальною у процесі розбудови українського громадянського суспільства. Для нашого університету така співпраця має особливу цінність, адже вона забезпечує фундаментальну базу для практичної підготовки та професійного становлення майбутніх фахівців. Ми високо цінуємо наше партнерство і маємо намір надалі поглиблювати взаємодію у цьому напрямі.—
Тетяна Бондаренко, звертаючись до присутніх, наголосила:
— Ця зустріч є частиною системної роботи кафедри з організації фахових дискусій для студентства. Це виняткова нагода перейняти досвід у лідерів думок, на чиї авторитетні погляди ми орієнтуємося під час освітнього процесу.
Під час зустрічі зі студентами-журналістами секретар Наглядової ради НСТУ та програмний директор «Детектор медіа» Вадим Міський пояснив унікальний статус «Суспільного мовлення» в Україні:
— Чим «Суспільне» відрізняється від комерційних каналів? У «1+1», «СТБ» чи «Української правди» є конкретні власники. А хто власник «Суспільного»? Кожен із нас. Воно належить народу України, і я — така ж його частина, як і ви. Це медіа працює на ваші інтереси, а не на політичні амбіції приватних осіб.
Вадим Міський провів інтерактивний екскурс світовою мапою суспільних мовників — від легендарної британської BBC до шведського радіо. Спікер зауважив, що наявність незалежного суспільного мовлення є маркером демократії: у країнах із тоталітарними режимами, як-от Північна Корея чи росія, медіа залишаються лише інструментом державної пропаганди, тоді як навіть у маленьких державах, як Монако, зараз активно створюють власні незалежні суспільні інституції.
Лектор детально розібрав ключову відмінність між старим державним телебаченням та реформованим «Суспільним». Якщо раніше медіа обслуговували інтереси правлячої верхівки, а тексти цензурувалися «в кабінетах», то сьогодні головною опорою «Суспільного» є незалежна редакційна політика. Фінансування з бюджету — це кошти платників податків, тому мовник підзвітний не уряду, а громадянам через Наглядову раду, куди входять представники громадських організацій та різних сфер суспільства.
Окрему увагу було приділено соціальній відповідальності. На відміну від комерційних медіа, які полюють на платоспроможну аудиторію та рейтинги, «Суспільне» працює для всіх: створює контент для дітей, людей з інвалідністю, національних спільнот та внутрішньо переміщених осіб. Спікер наголосив, що задоволення інформаційних потреб таких нішевих аудиторій є обов’язком «Суспільного», оскільки ці запити часто ігноруються приватним ринком через низьку прибутковість.
Голова наглядової ради НСТУ та заступник шеф-редактора «Детектор медіа» Світлана Остапа під час зустрічі розповіла про тернистий шлях реформи, що тривав десятиліттями:
— Перший законопроєкт про «Суспільне» з’явився ще у 1997 році, але закон ухвалили лише після Революції Гідності у 2014-му. Чому так довго? Бо кожна влада розуміла: державні медіа — це ресурс, який у неї заберуть. Реформа полягала в тому, щоб нарешті «відірвати» медіа від правлячої верхівки. У медіа інша функція: писати про владу добре, якщо вона робить добре, і критикувати, якщо вона помиляється. Саме це відрізняє журналістику від пропаганди.
Світлана Остапа детально описала масштабну трансформацію, яка почалася на базі 30 застарілих державних телерадіокомпаній. Реформаторам довелося не лише об'єднувати структури, а й проводити «генеральне прибирання»: від оформлення занедбаного майна до скорочення роздутих штатів, де роками числилися «підсніжники» (люди, що лише отримували зарплату). Сьогодні «Суспільне» — це потужна конвергентна платформа, куди входять кілька телеканалів, радіо та масштабні діджитал-проєкти. Окремий акцент спікерка зробила на стратегії «Digital First». Розуміючи, що молодь майже не дивиться традиційне телебачення, мовник зосередився на розвитку YouTube-каналів та соцмереж. Студенти дізналися про унікальні проєкти: від цифрової платформи дитячого контенту «Бробакс» до «Суспільної медіатеки» з оцифрованими архівами унікальних відео й аудіо від 1920-х і до сьогодні. Світлана Остапа наголосила, що для «Суспільного» головним показником є не комерційний рейтинг, а довіра, яка сьогодні сягає вражаючих 79% серед регулярних споживачів новин компанії.
Спікерка презентувала «Суспільне» як захисника української ідентичності. Вона згадала про сучасний канал «Культура», шалену популярність Радіодиктанту національної єдності (який у Гуглі обійшов навіть шоу «Холостяк»!) та створення документальних хітів рівня BBC, як-от серіал «Колапс: як українці розвалили імперію зла». Також Світлана Остапа запросила майбутніх журналістів ЧНУ до участі в програмах підтримки молоді, де студенти можуть отримати менторів від «Суспільного» та реалізувати власні медіапроєкти.
Захід організований ГО «Детектор медіа» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.


Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького активно залучає учнівську молодь до діалогу про майбутню освіту.
8 квітня 2026 року відбулася зустріч викладачів кафедри — професорки Ганни Мартинової та доцентки Тетяни Щербини — зі школярами Черкаської спеціалізованої школи І–ІІІ ступенів № 17. Разом зі студентами 4 курсу спеціальності А4 «Середня освіта. Українська мова і література» вони презентували освітні можливості ННІ української філології та соціальних комунікацій.
Під час зустрічі викладачі ознайомили майбутніх абітурієнтів зі спеціальностями та освітніми програмами, за якими можна опанувати фах у ННІ української філології та соціальних комунікацій, і наголосили, що в Черкаському національному університеті можна здобути всі рівні вищої освіти, а також окреслили можливості професійної реалізації випускників, переваги навчання та перспективи подальшого працевлаштування. Зокрема, Ганна Мартинова зауважила, що в сучасному інформаційному суспільстві зростає потреба у фахівцях, які професійно працюють зі словом, створюють якісний контент і забезпечують ефективну комунікацію. Крім того, бути філологом — це не лише престижно, а й цікаво, адже ця професія поєднує інтелектуальний розвиток, творчість і широкі можливості для самореалізації. Викладачі акцентували, що філолог — це носій культурних цінностей. Він зберігає, досліджує та популяризує мову й літературу, формуючи національну свідомість і культурну ідентичність.
Цікавим і пізнавальним елементом заходу став інтерактив, підготовлений студентками Катериною Маслюк і Марією Маслюк. Для учнів 11 класів вони провели захід-змагання «Збережи мову й пісню своєї бабусі». В ігровій формі школярі ознайомилися з особливостями діалектного членування української мови, активно долучалися до виконання завдань, пригадували діалектні назви квітів і страв, а також пояснювали специфіку походження українських прізвищ.
Своїми враженнями від проведення заходу поділилася студентка Марія Маслюк:
— Емоції лише позитивні! Трохи хвилювалася на початку, але щира реакція учнів усе змінила. Було багато усмішок, зацікавлення та живого спілкування. Усе пройшло легко, жваво й по-домашньому тепло. Щиро вдячна своїм викладачам за надану можливість проявити себе, отримати цінний досвід і відчути радість від спілкування з учнями.
Учениця 11-А класу Анна Коляда додала:
— Дослідженням діалектної лексики зацікавилася ще три роки тому, коли перейшла в клас, у якому українську мову і літературу викладає Тетяна Василівна Щербина. Цьогоріч під її керівництвом у збірнику матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції «Стилістичний вимір українського слова» (Житомир, 2026) опублікувала перше у своєму житті дослідження — тези «Мотивація прізвиськ у говірках Золотоніського району». Після сьогоднішнього спілкування з викладачами й студентами переконалася в правильності свого вибору стати філологом.
Зустріч відбулася в дружній та невимушеній атмосфері, викликала жвавий інтерес у старшокласників і сприяла формуванню їхнього уявлення про сучасні можливості філологічної освіти.



Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького напередодні Великодня проходить низка майстер-класів із писанкарства.
Майстриня із Черкаського обласного молодіжного ресурсного центру Юлія Бухал разом з директоркою «Музею українського рушника» Наталією Ярмоленко навчали розмальовувати писанки студентів та викладачів ННІ української філології та соціальних комунікацій й ННІ іноземних мов.
Писанкарство — це не просто розпис яєць, а давнє сакральне мистецтво. Здавна яйце вважалося символом життя, добробуту та відродження. Раніше кожна господиня бралася до роботи без жодних ескізів чи олівців, виводячи візерунки одразу воском. Саме цей автентичний метод — за допомогою воску та «великої свічки», якої вистачає надовго — опановували учасники заходу.
— Раніше я писала писанки для себе. А цьогоріч вперше проводжу майстер-класи для молоді. Тут не потрібні особливі навички чи художня освіта — кожен може створити власну писанку, головне — бажання, —прокоментувала майстриня Юлія Бухал.
Пані Юлія також поділилася з учасниками цікавими лайфхаками: як визначити центр яйця та про те, якщо писачок забився, варто потерти його кінчик об папірець із нанесеним штрихом олівця — графіт допоможе очистити інструмент, і можна малювати далі.
— Для сучасних студентів такі заходи — це спосіб відволіктися та зануритися в традиції своєї культури, — поділився враженнями про захід студент Антон Грім.


Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Студентам Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького призначили II семестр 2025/2026 навчального року академічні стипендії Президента України, Кабінету Міністрів України та імені М. Грушевського.
Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України «Про призначення академічних стипендій Президента України студентам закладів вищої освіти на II семестр 2025/2026 навчального року» від 24.03.2026 № 513 п’яти студентам Черкаського національного призначено академічні стипендії Президента України.
Це Антон Бєляєв, студент 3 курсу ННІ природничих та аграрних наук, спеціальності 102 «Хімія», ОП «Хімія»; Марія Вергун, студентка 2 курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій, спеціальності 035 «Філологія», ОП «Українська мова і література»; Марія Овчаренко студентка 4 курсу психологічного факультету, спеціальності 053 «Психологія», ОП «Психологія»; Марина Черевань, студентка 4 курсу ННІ іноземних мов, спеціальності 035 «Філологія», ОП «Польська мова. Переклад та міжкультурна комунікація»; Тетяна Колосовська студентка 1 курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти, ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва, спеціальності А3 «Початкова освіта», ОП «Початкова освіта».
Стипендіаткою імені М. Грушевського стала Ірина Гриценко, здобувачка вищої освіти першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, ННІ інформаційних та освітніх технологій, спеціальності 126 «Інформаційні системи та технології», ОП «Інтелектуальний аналіз даних». Про це зазначено у відповідному Наказі Міністерства освіти і науки України «Про призначення академічних стипендій імені М. С. Грушевського на II семестр 2025/2026 навчального року» від 27.03.2026 № 53.
Вітаємо стипендіатів, бажаємо нових досягнень в освітній та науковій діяльності!






Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

У ННІ української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького 8 квітня відбулася гостьова лекція на тему: «Українська лінгвогеографія: від початків до XXI сторіччя».
Її презентувала Ірина Дружук, докторка філософії, доцентка кафедри української мови та лінгводидактики Волинського національного університету імені Лесі Українки, творчиня сайту-проєкту «Говіркове куфро». Організатор заходу — кафедра українського мовознавства і прикладної лінгвістики.
До лекції доєдналися студенти й викладачі ЧНУ ім. Б. Хмельницького, Житомирського державного університету імені Івана Франка, Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, Волинського національного університету імені Лесі Українки.
Молода дослідниця зацікавила авдиторію проблемами становлення лінгвогеографії, зокрема ґрунтовно розповіла про еволюцію створення лінгвістичних карт в українському мовознавстві від середини XIX сторіччя до сьогодні. Важливою частиною лекції стало ознайомлення з авторським проєктом «Говіркове куфро». Лекторка відтворила етапи постання свого сайту — від студентського захоплення до створення інтерактивної карти західнополіського говору та інтерактивного атласу говірок Західного Полісся і суміжжя.
Тема зацікавила викладачів і студентів, викликавши захоплення насамперед тому, що діалектні матеріали опрацьовано за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, які вможливлюють оприявнення аудіо- та відеозаписів із говірок, подають додаткову корисну інформацію про населені пункти, де було записано матеріали, про респондентів, їхню матеріальну та духовну культуру, дають змогу робити осцилограми мовного потоку, вирізняти в ньому окремі звуки. Лекторка окреслила перспективи свого прикладного проєкту та шляхи можливої співпраці – доповнення інтерактивної карти говірок відеозаписами з інших діалектів української мови, зокрема й середньонаддніпрянського.
Своїми враженнями від лекції поділилася Софія Вдовіна, студентка 1 курсу спеціальності «Філологія» ОП «Українська мова і література»:
— Завдяки гостьовій лекції Ірини Дружук я змогла значно поглибити свої знання з діалектології, зокрема дізнатися про принципи створення інтерактивних карт говорів та особливості їхнього дослідження. Найбільш цінним було автентичне звучання різних говірок, що дало змогу краще відчути їхню фонетичну й інтонаційну специфіку. Лекція була змістовною та пізнавальною і справила позитивні враження.
Вікторія Матвієнко, студентка 1 курсу спеціальності «Середня освіта» ОПП «Українська мова і література» подякувала за таку унікальну можливість відчути багатство та різноманіття української мови й зазначила:
— Лекція та презентація сайту «Говіркове куфро» були дуже пізнавальними. Цікаво було дізнатися про створення інтерактивної карти, на якій можна побачити багато корисної інформації про населені пункти Західного Полісся та почути діалектні особливості цього краю. Мене вразило захоплення, з яким молода дослідниця розповідала про особливості записування діалектного мовлення під час польових експедицій. Ми мали змогу послухати зразки українських говірок Підляшшя та Берестейщини, почути автентичне звучання дифтонгів.
Матеріал гостьової лекції та його представлення надзвичайно сподобалися студентці 1 курсу спеціальності «Філологія» ОП «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова» Ангеліні Пономаренко:
— Лекція про українську лінгвогеографію була дуже цікавою за змістом і способом представлення! Ірина Михайлівна продемонструвала різні варіанти діалектологічних карт, ґрунтовно й доступно пояснила про диференціацію діалектів української мови, унаочнила специфічні особливості західнополіських говірок.
Студентка 1 курсу спеціальності «Філологія» ОП «Українська мова і література» Єва Іванча 1-Б, не маючи особливих очікувань від лекції, здивувалася, послухавши її, адже лекторка просто й доступно розповіла про складний процес створення інтерактивної карти говірок, а також показала, як нею користуватися, вмикала відеозаписи діалектного мовлення. Усе, на її думку, було дуже змістовно, інформативно та комфортно.
Гостьові лекції як інноваційний формат взаємодії сприяють розширенню пізнавальних можливостей та світоглядних горизонтів здобувачів освіти, поглиблюють фахові знання і партнерські зв’язки. Проведений захід став вагомим доповненням до навчального процесу, продемонструвавши цінний практичний досвід та широкі можливості застосування новітніх прикладних методик.








Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Максим Ніколаєв, випускник кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, вже близько року служить у Галицькій десантно-штурмовій бригаді.
— Краще зупинити ворога за 500 кілометрів до рідного міста. Це моя мотивація. Не пустити їх далі, — наголошує він.
Це історія про шлях захисника, який у дитинстві та підлітком був спортсменом, в юності опанував фах журналіста, а зараз узяв до рук зброю і знищує ворогів.
У матеріалі читайте про усвідомлений вибір воювати, підготовку, реалії війни та різницю між фронтом та цивільним світом.
«Дитинство було таке, як і у всіх»
Максим Ніколаєв народився у Черкасах у сім’ї будівельника та вчительки. Змалечку хлопець почав цікавитися спортом, спочатку це був футбол. Прикладом для формування його особистості був рідний батько. Саме він показав хлопцеві, що таке чоловічий характер.
— Насправді дитинство було таке, як у всіх. У підлітковому віці вже почав цікавитися, а потім і займатися бойовими мистецтвами. Ходив на хокей на траві в шкільну секцію. Тренер зібрав усіх охочих, — розповідає Максим Ніколаєв.
Хлопець зізнається, що відбір на секцію витримали не всі. Проте він був серед тих, хто зумів пройти і стати частиною команди. Так розпочався шлях майбутнього військового у хокеї на траві.
— Мені було 14-15 років, а я вже грав у команді з дорослими за збірну Черкаської області. Брали участь в кубку України і стабільно посідали друге-третє місця. Також перебував у резерві національної збірної, — пригадує спортивну кар’єру Максим.
Тренер з хокею став для нього другим батьком. Він підтримував його починання, цікавився шкільними здобутками та особистим життям.
Так формувався характер Максима Ніколаєва. Тоді він ще не знав, що в майбутньому його частіше називатимуть не на ім'я, а за позивним — Нік. Але до цього моменту тоді ще було далеко.

Від спорту до журналістики
Після закінчення 11 класу у 2016 році Максим обирав між спеціальністю реабілітолога та журналістикою в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького.
— Журналістику я обрав як більш пріоритетну. Завжди спілкувався з людьми і налагоджував стосунки. Вирішив, що все життя спортом не займатимусь, — розповідає про вибір професії.
Максим Ніколаєв зізнається, що з часом він таки трішки розчарувався в своєму виборі. Втім студентські роки згадує з позитивом.
— Перші два курси було дуже цікаво. Потім не стало батька і довелося мені самому йти працювати, щоб забезпечувати сім’ю. У цей момент навчання відійшло на другий план. Але я все одно задоволений тим, що вступив на журналістику. Приємні викладачі, — згадує студентські роки Максим Ніколаєв. — Пам’ятаю, як робив репортаж з ринку на першому курсі. Та й інші активності: Сокирно, бігати до дівчат в гуртожиток. Усе це добре запам’яталося.
Юнак говорить, що згодом у житті з’явилися інші пріоритети. Журналістики серед них не було. Втім, окрім спогадів, навчання подарувало йому майбутню дружину.
Як зустрів повномасштабне вторгнення
Через рік після закінчення університету у 2020 році Максим Ніколаєв відновив спілкування зі своєю однокурсницею Дарією. Вони стали ближче і більше, ніж друзі. Надалі їхні стосунки переросли у шлюб, а зараз у них вже є син.

Але в цій історії про звичайне людське життя є дата, яка поділила його на «до» і «після». Це повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022 року. Цей день Максим зустрів вдома у Черкасах. Хлопець пригадує, що за декілька днів до цього у нього вже була зібрана тривожна валіза.
— Тоді в мене якраз закінчувався лікарняний. Я мав виходити на роботу. Прокинувся, заварив каву, закурив і відкрив новини. Побачив, що українські міста обстрілюють. Сходив на роботу, забрали касу, опісля з дружиною виїхали за місто, — говорить Максим Ніколаєв.
Хлопець зізнається, що першочергового думав про сім’ю. Тим паче, що напередодні, 20 лютого, пара дізналася про вагітність. Жодного варіанту, крім лишитися в Україні, ані Максим, ані його дружина не розглядали.
Як Максим Ніколаєв потрапив до війська
Максим Ніколаєв думав про підписання контракту з армією ще до початку повномасштабного вторгнення. Після закінчення університету він навіть пройшов військово-лікарську комісію, але отримав рішення — не придатний у мирний час. Через це підписати контракт не вдалося.
Утім повномасштабне вторгнення розставило всі крапки над «і». Максим Ніколаєв таки отримав шанс доєднатися до війська. Зробив це добровільно у 2025 році.
— Коли знизили мобілізаційний вік, то добровільно пішов проходити ВЛК. Ніхто мене не ловив. Отримав висновок — придатний. На той момент я вже мав певний досвід, адже пройшов кілька тематичних курсів, — розповідає хлопець.
За рік до приєднання до війська Максим Ніколаєв вчився літати на дронах. Робив це у Черкасах у школі FPV «Кілхаус», яку започаткувала Третя окрема штурмова бригада.
Так після навчання у цивільному житті Максим Ніколаєв став воїном 80-ої окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
Талісман від сина — гонщик із «Щенячого патруля»
Своє рішення мобілізуватися Максим Ніколаєв обговорював з коханою завчасно. Зізнається, що їй важко як дружині. Втім Дарія поставилася до рішення чоловіка з розумінням, без скандалів та ультиматумів.
Захисник пригадує, що коли був у навчальному центрі, йому вдалося побачитися з дружиною та дитиною. Тоді син привіз Ніку іграшку — гонщика із «Щенячого патруля».
Відтоді ця іграшка завжди з Максимом. Вона лежить у нього під сумкою і супроводжує захисника під час кожного бойового виїзду, як оберіг.
Досвід захисника в лавах Сил оборони
Після базової загальновійськової підготовки у липні 2025 року Максим Ніколаєв став військовим підрозділу РУБпАК «Китайці» у складі Галицької бригади. Тут же він отримав свій позивний — «Нік».
«Нік» тоді мав знайомого у підрозділі, тому вони покликали його до себе. Посаду у війську він обрав самостійно. Хлопець став оператором дронів, адже вже проходив відповідні курси в цивільному житті.
— Моє життя перевернулося з ніг на голову. Ти починаєш переоцінювати багато речей. Дивитися на світ іншими очима. Я почав по-іншому ставитися до їжі та води. Елементарно — до сонячного світла. Буває, що ти не можеш цілий день вийти на вулицю, — розповідає Нік.
Нині військовий перебуває на Сумському напрямку. Говорить, що йому подобається бути пілотом дрона. Це дає можливість хлопцеві ефективніше знищувати ворога.
— Воювати технологіями — це майбутнє. Війна дуже змінилася. Було б добре, якби в майбутньому не потрібна була піхота. Хоча без неї ніяк, — каже Нік.Захисник пригадує перший момент на війні, який залишив в нього особливий спогад. Це був третій бойовий виїзд. Перші два пройшли спокійно.
— Найскладніше і найстрашніше — зайти на позицію. На третьому виїзді, повертаючись із позиції, зустріли ворожий дрон, який чекав нас і почав працювати по хлопцях, що їхали попереду. Їх було двоє. Обидва загинули. Я бачив, як вони підірвалися і горіли, — згадує Нік.
Найважче на війні — це очікування
Нік зізнається, що на війні, безумовно, важко фізично. Потрібно багато кілометрів рухатися пішки з боєприпасами та бронею. Військовий наголошує, що також є й психологічний непростий виклик. Для Ніка — це очікування.
— День перед виїздом, коли ніхто не може спати. Накручуєш себе. Розумієш, що назад можеш не повернутися. Очікування, коли хлопці несуть доставку і їх довго немає. Зв’язатися теж не можеш. Очікувати, коли повідомляють про роботу авіабомб, а ти розумієш, що цілий день над тобою літав дрон. Очікування… — ділиться Нік, неодноразово повторюючи це слово.
Сюрреалізм в деталях: між війною та цивільним життям
Повернення до цивільного життя завжди викликає дисонанс. Нік говорить, що опиняєшся ніби в іншому світі:
— Ти виїжджаєш з позиції, постійно перевіряєш небо, аби не догнав ворожий FPV. Їдеш дорогою, яка затягнута антидроновою сіткою, а за нею, де небезпека, граються діти на дитячому майданчику. Це сюр…
Ще одна ситуація сталася безпосередньо у Сумах. У місті, яке розташоване приблизно за 30 кілометрів від зони бойових дій.
— Нас відпустили в місто відпочити. Ми зайшли в один із закладів пограти в настільну «Мафію». До нас підійшли цивільні чоловіки. Ми закінчили гру, і я кажу побратиму, мовляв, росіяни в близько 20 кілометрах від їхнього міста, а вони вечорами в «Мафію» грають. Я відчув у цей момент несправедливість, — розповідає Нік.
Мотивація на війні — перебувати з найкращими людьми
Нік говорить, що він дуже задоволений і радий, що потрапив саме у підрозділ «Китайці». Війна подарувала захисникові відчуття справжнього побратимства.
— У підрозділі, де я служу — найкращі люди. У цивільному житті я б їх ніколи не зустрів. Це честь бути з хлопцями, які служать ще з 2022 року. Вони стільки пройшли, що мозку важко усвідомити цю інформацію, — зізнається Нік.
Захисник не шкодує про свій вибір. Навпаки, говорить, що чітко знає, за що бореться.
— Краще зупинити ворога за 500 кілометрів від рідного міста і не пустити їх далі. Це і є моя мотивація, — наголошує Нік.
Денис Непогодьєв, студент 4-Ж курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій
Фото: з архіву Максима Ніколаєва
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Першокурсники спеціальності «Журналістика» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького з навчальною екскурсією побували в редакції газети «Черкаський край».
Зустріч організувала доцентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Олена Цапок у межах курсу «Медіавиробництво: друковані видання».
Тетяна Калиновська, головна редакторка газети «Черкаський край» та очільниця Черкаської обласної організації Національної спілки журналістів України, розповіла про особливості друкованої преси в сучасному інформаційному просторі, про труднощі роботи редакції та роль газети під час війни.
— Газети — це архів історії. Сьогодні журналісти є літописцями війни. Щотижня ми збираємо інформацію про найбільш знакові події та фіксуємо їх. Людська пам’ять здатна забувати, але все задокументовано в книгах і в газетах. Ситуація складна для всіх медіа, особливо для газет, та наше завдання сьогодні — інформаційний фронт. Ми повинні поширювати правдиву інформацію, викорінюючи фейки та російську пропаганду.
Спікерка закцентувала на особливостях функціювання інтернет-версії «Черкаського краю». Газета паралельно працює в цифровому форматі, де публікують інформацію в день випуску друкованої версії.
Тетяна Калиновська наголосила на важливості дотримання журналістських стандартів у професії. Вона підкреслила, що журналістська відповідальність за кожне слово була великою як раніше, так і зараз. Журналіст повинен бути «сторожовим псом демократії», бачити недоліки влади та суспільства, але при цьому повинен знати, що перша вимога — об’єктивність. Вона застерегла від використання непідтвердженої інформації, зауваживши, що наслідком можуть стати судові позови, відкликання ліцензії чи осуд з боку суспільства.
Під час екскурсії головна редакторка продемонструвала випуски «Черкаського краю» та інші друковані видання Черкащини, розповіла про економічні проблеми, джерела фінансування, співпрацю з регіональними виданнями по обміну контентом, аудиторію газети та особистий професійний шлях.
Окремо Тетяна Калиновська ознайомила студентів з діяльністю Національної спілки журналістів України. Очільниця обласної організації зазначила:
— Спілка журналістів створена як громадська організація для захисту прав журналістів. Журналісти працюють у дуже непростих умовах. Спілка надає юридичну підтримку, допомагає колегам у скрутних ситуаціях, зокрема під час війни та блекаутів.
Редакторка окреслила переваги роботи журналіста:
— Це найкраща професія у світі. Вона дає безліч можливостей. Ви навіть собі уявити не можете, скільки цікавого вас чекає в житті. Ви матимете змогу, навіть працюючи в місцевій газеті, спілкуватися з президентами, керівниками уряду, міністрами, брати участь у грантових проєктах.
— Навчальна екскурсія дала змогу студентам отримати ексклюзивну інформацію про реалії черкаської регіональної преси в умовах війни, дізнатися про особливості її створення та розповсюдження, — зазначила Олена Цапок.
Для студентки 1-Ж курсу Анастасії Сухомлин цікаво було дізнатися про роботу регіональних друкованих медіа та шляхи подолання викликів сьогодення, а також почути про діяльність Національної спілки журналістів України. Інформація, отримана під час екскурсії, допомогла краще зрозуміти теми в межах курсу «Медіавиробництво».
Автор: Анастасія Шевченко, студентка 1-Ж курсу, ННІ української філології та соціальних комунікацій.
Фото: Дарія Палій, студентка 1-Ж курсу ННІ української філології та соціальних комунікацій.
Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Студенти спеціальності «Журналістика» першого та третього курсів Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького зустрілися з директором наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, відомим краєзнавцем та публіцистом, очільником первинної організації НСЖУ Григорієм Голишем.
Григорій Михайлович працює в медіасфері 53 роки, тому студентам цікаво було послухати, як розвивалася журналістика на Черкащині та про його професійний досвід. Захід було реалізовано в межах дисціплін «Історія журналістики» (викладачка Людмила Солодка) та «Основи редакційної роботи» (викладачка Олена Цапок).
Під час виступу спікер розповів про свій шлях від учителя історії та директора школи до очільника наукової бібліотеки. Промовець поділився спогадами про роботу черкаських редакцій в умовах радянської цензури та контролю з боку партійних органів. Він дав низку порад для майбутніх медійників, і про те, що починати професійний шлях потрібно із простих інформаційних жанрів і приділяти особливу увагу влучності заголовків.
Спікер наголосив на етичних аспектах роботи, зокрема на необхідності перевірки фактів та поваги до героїв публікацій.
— Матеріали, особливо в портретних нарисах, варто подавати на позитиві. Для цього потрібно полюбити свого героя і подію, про яку пишеш. Як зазначав Олесь Гончар: «Любов рухає нашими вчинками». Перефразовуючи цей вислів можна сказати: любов рухає і журналістику — любов до своєї справи, до об’єкта висвітлення і до героя, — зазначив Григорій Голиш.
Організаторка заходу Людмила Солодка, доцентка кафедри журналістики, реклами та PR-технологій, підкреслила практичну цінність таких зустрічей.
— Такі зустрічі з досвідченими журналістами є важливими для майбутніх медійників. Вони дають і нові знання, і новий досвід студентам, що допомагає їм і в особистісному розвитку, і в подальшій професійній діяльності. Григорій Михайлович має цінний матеріал як дослідник-краєзнавець. Його публіцистичні тексти можна читати на сайті ЧНУ та в черкаських виданнях, вивчаючи стиль і навчаючись писати якісну публіцистику, — прокоментувала Солодка.
Автор презентував студентам свої окремі видання, загалом автор має понад 730 публікацій та 30 книг. Зокрема, він зупинився на презентації збірки «На перетині доль і подій». Студенти позитивно оцінили можливість поспілкуватися з практиком і активно ставили запитання.
— Зустріч була для мене дуже інформативною та цікавою. Ознайомилася з чудовим викладом біографій видатних діячів нашого краю. І надзвичайно цінним було послухати про досвід Григорія Михайловича у написанні журналістських матеріалів і книг, — поділилась враженнями студентка групи 3-Ж Дарина Медвідь.
Автори: Мар'яна Прудько, Єлизавета Корнійчук, студентки 3-Ж курсу, ННІ української філології та соціальних комунікацій
Фото: Денис Коваль, студент 3-Ж курсу, ННІ української філології та соціальних комунікацій










Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Перед здобувачами вищої освіти відкрито багато можливостей, одна з таких — навчання за грантовими програмами за кордоном. «Куди можна поїхати, які документи необхідно оформляти, до чого варто докласти зусиль та як отримати таку можливість?» — ці та інші питання обговорювали студенти ННІ української філології та соціальних комунікацій Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на зустрічі з Іванною Світляр.
Іванна — магістерка філології, лінгвістка, випускниця ЧНУ (2015 р.) та Old Dominion University (Норфолк, Вірджинія, 2025 р.), стейкхолдерка освітньої програми «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова», очільниця проєкту «Р.І.Д.» (волонтерської громадської організації, яка популяризує українську мову), стипендіатка Fulbright Graduate Student Program 2023–2025 рр.
Здобувачі мали змогу дізнатися про особливості навчання в США, про те, які можливості відкриваються і наскільки важливо не боятися викликів та бути відкритими до нового досвіду.
— Зустріч стала чудовою нагодою замислитися над власними цілями, розширити уявлення про можливості професійного розвитку та ще раз переконатися, що філологія — це не лише про мову, а й про міжкультурний діалог, розуміння світу та себе в ньому. Дякуємо Іванні за таку цінну й цікаву інформацію, ця дівчина — приклад того, як, незважаючи ні на що, навчатися, працювати та розповідати світові про Україну, — наголосила Анастасія Заїченко, магістрантка 2 курсу спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)».
Своїми враженнями про зустріч поділилися і студентки 3 курсу спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)»:
— Захід був цікавим і корисним для нас, оскільки дав змогу безпосередньо ознайомитися з можливостями навчання та самоосвіти. Іванка чудово висвітлила тему, надала посилання та коди для подальшого використання (Юлія Канельська).
— Мені сподобалася сьогоднішня лекція Іванни. Я дізналася багато цікавого і згадаю про це в майбутньому (Олександра Новак).
— Було цікаво почути про досвід спікерки, про мандрівки, навчання та життя загалом. Вичерпно розкрито питання про можливості освіти за кордоном, різні навчальні програми й стипендії. Захопило мене те, що п. Іванна має громадську організацію «Р.І.Д.» та популяризує українську мову (Іванна Душка).
Для студентів 1 курсу захід став орієнтиром для окреслення шляхів реалізації особистісного потенціалу.
— Зустріч з Іванною Світляр залишила приємне враження та викликала щире захоплення її наполегливістю. Її шлях до участі в програмі Fulbright продемонстрував, що можливості відкриваються тим, хто готовий працювати над собою та не боїться викликів. Ця історія стала гарним прикладом того, як освіта й цілеспрямованість можуть змінити життя, — зауважила Софія Вдовіна, здобувачка 1 курсу спеціальності «Філологія (українська мова і література)».
На пізнавальному потенціалі проведеного заходу наголосила Вікторія Матвієнко, студентка 1 курсу спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)»:
— Іванна докладно розповіла про освітні програми та стипендії для навчання за кордоном, поділилася власним досвідом, що надихає планувати своє майбутнє вже зараз. Після розмови з’явилося більше мотивації скористатися такими можливостями та шукати щось цікаве для себе. Дуже дякую Іванні та організаторам заходу.
Позитивним відгуком про зустріч поділилася Ангеліна Пономаренко, студентка 1 курсу спеціальності «Філологія (прикладна лінгвістика)»:
— Захід, який провела Іванка, нам щиро сподобався. Ми дізналися про цікаві можливості для розвитку й підвищення рівня своєї освіченості завдяки міжнародним та власне українським ініціативам. Це було справді цінно, адже Іванка посіяла зерно пошуку й використання шансів для вдосконалення професійних навичок, тож ми надзвичайно вдячні за проведену лекцію!
Зустріч продемонструвала конкретний приклад утілення принципу «Навчання впродовж життя», окреслила можливості вибору власного шляху реалізації особистісного потенціалу здобувачів вищої освіти. Після проведеного заходу з Іванною Світляр поспілкувалися гаранти освітніх програм Людмила Шитик (ОП «Комп’ютерна лінгвістика та англійська мова»), Тетяна Щербина (ОП «Прикладна лінгвістика. Судово-лінгвістична експертиза»), Людмила Боть (ОПП «Українська мова і література та англійська мова») та начальниця відділу міжнародних зв’язків ЧНУ Світлана Коваль. Визначено нові вектори співпраці, обговорено укладання угоди між ЧНУ імені Богдана Хмельницького та волонтерською громадською організацією «Р.І.Д.», окреслено можливості проходження студентами практики на базі ГО. Світлана Коваль подякувала Іванні за допомогу в налагодженні зв’язків з Old Dominion University, з яким ЧНУ нині активно співпрацює.





Джерело: cdu.edu.ua
Сайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
02.09.2024 — інформаційна подорож в історію української книжності «Життя без книги — небо без зірок» у Наукову бібліотеку імені Михайла Максимовича ЧНУ імені Богдана Хмельницького.